ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 587/1833/17
провадження № 51-4839км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Вергізової Л.А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Шевчука О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200260000093, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. МовчанівкаРужинського району Житомирської області, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Шевчука О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сумського районного суду Сумської області від 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у предʼявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк пʼять років. На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки й покладено на нього обовʼязки: періодично зʼявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Апеляційний суд Сумської області 11 січня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальністьі ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за ч. 3 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він наприкінці вересня 2016 року, перебуваючи на території поля в смт Степанівка Сумського району, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс без мети збуту, який поступово та частинами переніс до домоволодіння на АДРЕСА_1 де почав незаконно зберігати без мети збуту.
На початку жовтня 2016 року ОСОБА_1 виготовив наркотичний засіб - канабіс, поклав його до мішків та пакетів і продовжив зберігати з метою подальшого особистого вживання. 16 лютого 2017 року о 20:30 під час огляду вказаного домоволодіння працівники поліції виявили та вилучили наркотичний засіб - канабіс загальною масою в перерахунку на суху речовину 15253,34 г.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шевчук О.М., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, просить змінити вирок Апеляційного суду Сумської області в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, і звільнити від відбування покарання з випробуванням, установивши йому іспитовий строк тривалістю три роки й поклавши на нього обовʼязки, передбачені ст. 76 КК.
Аргументуючи вимогу, захисник посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, відхиливши всі його доводи, і скасувавши вирок суду першої інстанції на інших підставах (фактично безпідставно);
- суд апеляційної інстанції під час прийняття вироку від 11 січня 2018 року неправильно витлумачив п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК, не навів мотивів, керуючись якими дійшов висновку про неправильність звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності;
- скасування рішення суду першої інстанції та призначення реального покарання у виді позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Покарання, призначене Апеляційним судом Сумської області (без встановлення іспитового строку), не відповідає тяжкості скоєного, оскільки ОСОБА_1 не завдав своїми діями шкоди інтересам держави або будь-якій іншій особі. Він працює волонтером у громадській організації, займається суспільно корисною працею, тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та без позбавлення волі. Встановлення іспитового строку сприятиме виправленню ОСОБА_1 більшою мірою, ніж позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор вважала вирок законним та обґрунтованим і просила залишити його без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше пʼяти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 18, від 12 червня 2009 року № 8 та від 6 листопада 2009 року № 11), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовʼязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що помʼякшують і обтяжують покарання.