Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 272/1055/16-ц
провадження № 61-36342св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року у складі судді Брагіна В. І. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткова Л. Г., Микитюк О. Ю., Шевчук А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 вересня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі
36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв?язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов?язань станом на 31 липня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі
38 782,28 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі
6 301,47 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 30 157,84 грн, штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штраф (процентна складова) в розмірі 1 822,97 грн, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
05 травня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового звʼязку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики.
Оскільки, кошти за кредитним договором в належному розмірі не повернуто, проценти за кредитом підлягають стягнення з відповідача у межах строку позовної давності, тобто за період з 29 березня 2013 року по 29 березня
2016 рік, що відповідає правовій позиції Верховного суду України у постановах від 19 березня 2014 року, справа № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року, справа № 6-167ццс14.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Андрушівського районного суду Житомирської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.