Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 242/314/17
провадження № 61-36432св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Краматорський міський протитуберкульозний диспансер, Департамент охорони здоровʼя Донецької обласної державної адміністрації, Комунальна лікувально-профілактична установа "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки",
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року у складі судді Владимирської І. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Груіцької Л. О., Новосядлової В. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Краматорського міського протитуберкульозного диспансеру, Департаменту охорони здоровʼя Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки", третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України, про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 16 серпня 2013 року працює у Диспансерному відділенні міста Авдіївка Донецької області на посаді медсестри процедурного кабінету. В 2014 році Диспансерне відділення міста Авдіївка було структурним підрозділом комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівка".
Наказом департаменту охорони здоровʼя облдержадміністрації "Про організацію надання протитуберкульозної допомоги населенню" від 31 жовтня 2014 року № 303 внесені зміни до мережі, профілю та розподілу ліжкового фонду спеціальних протитуберкульозних закладів між містами та районами Донецької області, підконтрольних Україні, міста Авдіївка та штатні посади диспансерного відділення у місті Авдіївка включені до складу комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Краматорська".
З липня по листопад 2014 року включно диспансерне відділення міста Авдіївки працювало у штатному режимі кожен день. Позивач кожної зміни виконувала свої обовʼязки відповідно до трудового договору, за вказаний період заробітна плата позивачу не виплачувалася. Заборгованість на день звернення до суду не погашена.
ОСОБА_4 просила стягнути з Департаменту охорони здоровʼя Донецької обласної державної адміністрації шляхом списання коштів з Державного бюджету України заборгованість по заробітній платі за липень 2014 року - листопад 2014 року в розмірі 24 509,75 грн, а також компенсацію втрати частини заробітної плати з розрахунку у сумі 1 060,20 грн з виплатою всіх належних сум страхових внесків до Фонду соціального страхування за зазначений період, допустити негайне виконання в частині стягнення на її користь заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня
2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації шляхом списання коштів з Державного бюджету України відсутні, оскільки належним відповідачем у справі є комунальна лікувально-профілактична установа "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки", суд виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про наявність у Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки" заборгованості перед позивачем по заробітній платі та її розмір. Позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у звʼязку з порушенням строків виплати заробітної плати є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної платі, тому також задоволенню не підлягають.
Згідно висновків місцевого суду, копія журналу обліку робочого часу є не належним доказом, оскільки не завірена належним чином, а довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана УПФУ у Донецькій області, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня
2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації та правильно виходив з того, що належним відповідачем у справі є комунальна лікувально-профілактична установа "Міський протитуберкульозний диспансер мі Горлівки". Разом з тим, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо розміру своєї заробітної плати і її складових, то вимоги до вказаного відповідача задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій заявник просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неповно зʼясовані обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме те, що м. Авдіївка Донецької області, в якому позивач працювала на час виникнення заборгованості по заробітній платі, перебуває під контролем української влади з липня 2014 року.
Суди дійшли неправильного висновку, що при вирішенні даних позовних вимог не підлягає застосуванню стаття 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".
Судами не врахована практика Європейського суду з прав людини, зокрема справа "Катан та інші проти Молдови та Росії", "Айдер та інші проти Туреччини", відповідно до яких держави зобовʼязані забезпечити в суспільстві мир і порядок і витікаючи з неї особисту і майнову безпеку людей, що знаходяться під її юрисдикцією.
Доводи інших учасників справи:
У січні 2018 року до Верховного Суду від Донецької обласної державної адміністрації департаменту охорони здоровʼя надійшли заперечення, у яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Селидівського міського суду Донецької області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 14 жовтня 1999 року прийнята на посаду медсестри диспансерного відділення Комунальної лікувально-профілактичної установи"Міський протитуберкульозний диспансер міста Авдіївка".
Рішенням Донецької обласної ради від 28 лютого 2013 року № 6/19-480 Комунальну лікувально-профілактичну установа"Міський протитуберкульозний диспансер міста Авдіївка" з 01 серпня 2013 року реорганізовано шляхом приєднання до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки".
ОСОБА_4 у спірний період з липня 2014 року по листопад 2014 року перебувала у трудових відносинах з Комунальною лікувально-профілактичною установою "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівки", та лише з грудня 2014 року перебуває у трудових відносинах з Комунальною лікувально-профілактична установою "Міський протитуберкульозний диспансер міста Краматорська".
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р міста Горлівка Донецької області є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" (далі - Постанова № 595) затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей
(далі - Тимчасовий порядок).
Цим Тимчасовим порядком встановлено, що переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території, здійснюється за рішенням органу вищого рівня.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 595, місцевим державним адміністраціям до 01 грудня 2014 року необхідно було забезпечити переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій (у тому числі закладів охорони здоров`я) з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Комунальна лікувально-профілактична установа "Міський протитуберкульозний диспансер міста Горлівка" не перемістилась на територію, підконтрольну органам державної влади України.
Згідно пункту 2 Тимчасового порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовʼязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення вказаної території під контроль органів державної влади.
Казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою призупинено та Державною казначейською службою України не здійснюється.