Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 367/3304/15-ц
провадження № 61-8486св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Семенюк КостянтинВолодимирович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2016 року у складі судді Кухленка Д. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору нікчемним.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 листопада 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, в простій письмовій формі укладено попередній договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого сторони мають намір укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу вказаної квартири.
Відповідно до вимог частини першої статті 635 ЦК України попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має укладатись у формі, встановленій для основного договору, тобто в письмовій формі із нотаріальним посвідченням.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 220 ЦК України, договір, щодо якого не дотримана встановлена законом обовʼязкова нотаріальна форма згідно зі статтями 635, 657 ЦК України, є нікчемним.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили визнати попередній договір купівлі-продажу від 30 листопада 2013 року нікчемним.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 подав у серпні 2015 року зустрічний позов про визнання попереднього договору купівлі-продажу дійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що 30 листопада 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1 попереднього договору сторони у справі зобовʼязались у майбутньому, не пізніше 09 вересня 2014 року, укласти договір купівлі-продажу квартири у нотаріальній формі на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 2 попереднього договору на підтвердження наміру придбати квартиру у житловому будинку по АДРЕСА_1 та з метою забезпечення оформлення основного договору, він передав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 162 994 грн як аванс, що в еквіваленті на день підписання попереднього договору становить 19 829 дол. США.
Грошові кошти в сумі 61 987 грн, що в еквіваленті на день підписання договору становить 7 541 дол. США, ОСОБА_3 зобовʼязувався передати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до підписання основного договору.
Зазначає, що договір не був посвідчений нотаріально, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запевняли його в укладенні основного договору купівлі-продажу згідно з вимогами чинного законодавства України.
За згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він користувався квартирою, провів оздоблювальні роботи та пропонував їм укласти договір купівлі-продажу, але отримав від відповідачів відмову.
Вважає, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося майже повне виконання його умов, але ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухилились від нотаріального посвідчення попереднього договору, тому його права підлягають захисту шляхом визнання попереднього договору від 30 листопада 2013 року дійсним на підставі статті 220 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано попередній договір від 30 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторонни, нікчемним.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки сторонами не додержано вимог про нотаріальне посвідчення договору та існує спір між сторонами, оспорюваний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін, тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні позову ОСОБА_3 необхіно відмовити.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2016 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а його зустрічний позов - задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не є законними та обґрунтованими.
Встановивши нікчемність оспорюваного правочину, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що умовами попереднього договору сторони визначили та погодили його істотні умови, зокрема щодо предмета та ціни договору, а також фактично часткове їх виконання. За таких умов, враховуючи положення частини другої статті 220 ЦК України, наявні підстави для визнання оспорюваного договору дійсним, навіть за відсутності його нотаріального посвідчення.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки за умови невідповідності договору вимогам чинного законодавства, він може бути визнаний судом недійсним, а не нікчемним. Зазначене узгоджується зі змістом пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та частини першої статті 236 ЦК України, які судами попередніх інстанцій залишені без уваги. Висновки апеляційного суду про те, що на підтвердження доводів за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, спростовуються матеріалами справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Заперечуючи проти доводів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до суду відзив на його касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє Семенюк К. В., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору нікчемним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дійсним призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року цивільну справу № 367/3304/15-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 листопада 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, у простій письмовій формі укладено попередній договір, за умовами якого сторони мають намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.