Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 705/1539/16-ц
провадження № 61-10377св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2016 року у складі судді Ребриної К. Г. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Подороги В. М., Демченка В. А., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі заяви-анкети ОСОБА_1 від 09 жовтня 2012 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 відкрито відновлювальну кредитну лінію з пільговим періодом до 55 днів та видано банківську платіжну картку "Універсальна/Gold".
Станом на 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 144 грн 81 коп., яка складається із заборгованості за основним зобовʼязанням - 5 395 грн 62 коп., процентів - 19 285 грн 73 коп., пені та комісії - 2 599 грн 42 коп., штрафу - 1 864 грн 04 коп.
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену вище заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у позові.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано недієздатною. Опіку над ОСОБА_1 не встановлено та опікуна не призначено, у звʼязку із чим вона не може бути відповідачем у справі та захищати свої права й інтереси в судовому порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє опікун. Оскільки опікуна відповідачу не призначено, то апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як недієздатна особа не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому не може відповідати за зобовʼязаннями, які виникли на підставі кредитного договору від 09 жовтня 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 визнано недієздатною на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2014 року, тобто після того, як вона уклала з банком кредитний договір. Для визначення наявності у неї стану неусвідомлення значення своїх дій та неможливості керувати ними у момент вчинення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року зобовʼязаний призначити судово-психіатричну експертизу. Однак ця експертиза проведена не була, а тому у справі відсутні допустимі докази, на підставі яких можна дійти висновку про неусвідомлення ОСОБА_1 значення своїх дій саме в момент укладення кредитного договору. Суди не врахували, що відповідно до статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати відзив на касаційну скаргу банку.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.