1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/6175/14-ц

провадження № 61-24845св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:


Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, інтереси якого представляє прокуратура м. Суми та ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі - публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль",

треті особи: приватний нотаріус Сумського міського окружного нотаріального округу Ворошина Лариса Вікторівна, служба у справах дітей Сумської міської ради,


розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Кривцової Г. В. від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області в складі суддів: Бойка В. Б., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., від 22 грудня 2016 року,


В С Т А Н О В И В :


Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.


Описова частина

Короткий зміст позовних вимог


У серпні 2014 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання договору іпотеки недійсним та зобовʼязання зняти заборону відчуження нерухомого майна.


Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.


З урахуванням уточнених вимог позивачі зазначали, що 09 липня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 (іпотекодавці) та банком було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Указаний договір укладено на забезпечення виконання зобовʼязань ОСОБА_9 за кредитним договором від 06 липня 2007 року, за яким останній отримав у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 30 000 доларів США.


Позивачами указано, що обставини укладення спірного договору іпотеки безпосередньо впливають на права малолітньої дитини - ОСОБА_4 Крім того, позивачі зазначали, що у ОСОБА_6 не виникло будь-яких боргових зобовʼязань перед банком, а укладення спірного іпотечного договору відбулось без ознайомлення останнього з кредитним договором.


Посилаючись на зазначене, позивачі просили визнати факт відсутності зобовʼязань позивачів, визнати недійсним спірний договір іпотеки від 09 липня 2007 року.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен банк Аваль", треті особи: приватний нотаріус Сумського міського окружного нотаріального округу Ворошина Л. В., служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання факту відсутності зобовʼязання та визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що особи, які укладають правочини, які впливають, зокрема, на права дитини, повинні діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від них таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною. Судом зауважено, що іпотекодавець ОСОБА_5 під час укладення оспореного договору іпотеки свідомо повідомляла банк про відсутність у неї неповнолітніх дітей, на права яких може вплинути даний правочин.


Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції


Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.


Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.


Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову. Скаржником зазначено. Що банку було відомо про проживання малолітнього ОСОБА_4 у спірній квартирі, у звʼязку із чим для укладення такого договору було необхідним отримання дозволу органу опіки та піклування, відсутність якого дає підстави для визнання недійсним договору іпотеки. На думку скаржника банк має право укладати договір іпотеки виключно з боржником, а не з іншими особами, що також є порушенням вимог чинного законодавства. Також зазначено, що банком було відступлено право вимоги за спірним кредитом та іпотечним договором новому кредитору, що, на думку скаржника, вчинено з порушенням закону.


Доводи інших учасників справи


У травні 2017 року представник публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Пенківська К. В., подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.


Обставини справи, встановлені судами


Судами встановлено, що 06 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір №014/9809/82/75292, відповідно до якого останньому було надано 30 000 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, стоком до 06 липня 2017 року.


Відповідно до іпотечного договору від 09 липня 2007 року, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_5, ОСОБА_6, на забезпечення вимог банку за кредитним договором №014/9809/82/75292 від 06 липня 2007 року, передано квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 50,5 кв.м, загальною площею 79,3 кв.м, що належить на прав спільної часткової власності: ОСОБА_5 - 3/4 частини та ОСОБА_6 - 1/4 частини.


На час укладення договору іпотеки від 09 липня 2007 року ОСОБА_4 було 6 років.


Будь-якого іншого житла, у якому ОСОБА_5 могла постійно чи тимчасово проживати із малолітнім сином немає.


Спірна квартира є місцем проживання ОСОБА_4 з моменту народження.


Разом з тим, 03 липня 2007 року під час укладення договору ОСОБА_5 в анкеті поручителя зазначила, що вона не має неповнолітніх дітей та інших утриманців, і дані відомості ОСОБА_5 свідомо надала банку, поставивши свій підпис.


Згідно довідки ТОВ "Сумикомунтранс" від 06 червня 2007 року, яка була подана до банку на час укладення кредитного та іпотечного договорів іпотекодавцями не було зазначено про наявність неповнолітніх дітей, проживаючих за місцезнаходженням предмету іпотеки, а зазначено лише про основного наймача ОСОБА_5 та піднаймача ОСОБА_9


Указано, що ОСОБА_5 на надала належних та допустимих доказів того, що анкета і довідка є підробленими.


ОСОБА_5 наполягала, що під час укладення іпотечного договору вона повідомляла банку і нотаріусу інформацію про проживання малолітньої дитини в квартирі, що передавалась в іпотеку, однак будь-яких доказів таких обставин не надано.


ОСОБА_5 не спростувала того, що вона свідомо вказала а анкеті інформацію про відсутність у неї неповнолітніх дітей.


Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах, в рахунок стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 293 306,33 грн.


Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2013 року у справі № 1805/10996/2012 відмовлено ОСОБА_5, ОСОБА_6 у позові до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи: ОСОБА_4, служба у справах дітей Сумської міської ради, приватний нотаріус Ворошина Л. В., про визнання правочину недійсним.


Указаним рішенням було, зокрема, встановлено, що на час посвідчення правочину приватний нотаріус керувалася інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 20/5, із змінами і доповненнями, та при посвідченні оспорюваного договору діяла відповідно до вимог законодавства. Спірний договір іпотеки від 09 липня 2007 року укладений на забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором від 06 липня 2007 року. При укладенні оспореного договору іпотеки іпотекодавцями була надана довідка про склад сімʼї, в якій не було зазначено відомостей про проживання в спірній квартирі малолітнього ОСОБА_4


Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду


Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.


За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.


Касаційна скарга не підлягає задоволенню.


Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права


Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.


Відповідно до частин першої та другої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобовʼязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.


Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що вразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовʼязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовʼязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.


................
Перейти до повного тексту