Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 212/2530/15-ц
провадження № 61-6681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка "Альтернатива",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Соколан Н. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Кредитна спілка "Альтернатива" (далі - КС "Альтернатива") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 23 травня 2013 року між КС "Альтернатива" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 238, за умовами якого ОСОБА_1 надано у борг 6 000 грн 00 коп. зі сплатою 48 % річних та строком повернення кредитних коштів до 09 травня 2014 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 23 травня 2013 року між КС "Альтернатива" та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, з кожним окремо, укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобовʼязались відповідати за неналежне виконанням позичальником умов кредитного договору № 238.
ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у звʼязку із чим станом на 01 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 5 264 грн 16 коп., яка складається із основного зобовʼязання - 3 698 грн 18 коп., та процентів - 1 565 грн 00 коп.
На підставі викладеного КС "Альтернатива" просило суд розірвати кредитний договір від 23 травня 2013 року № 238 і стягнути з боржника та поручителів заборгованість у розмірі 5 264 грн 16 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2016 року у складі судді Зіміна М. В. позовні вимоги КС "Альтернатива" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "Альтернатива" заборгованість за кредитом у розмірі 5 264 грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.
У іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір від 23 травня 2013 року укладений сторонами на строк до 09 травня 2014 року. Позивач не реалізував своє право на звернення до поручителів із вимогою про повернення кредиту протягом шести місяців з цієї дати, а звернувся з відповідним позовом до суду лише 14квітня 2015 року, тому суд дійшов висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. У звʼязку з цим суд відмовив у позові кредитної спілки до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову про дострокове розірвання договору, суд виходив із того, що таке розірвання можливе щодо договору, строк дії якого на час звернення до суду не закінчився. Задовольняючи позовні вимоги КС "Альтернатива" до ОСОБА_1, суд зазначав, що останній належним чином не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів станом на 01 квітня 2015 року у розмірі 5 264 грн 16 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу КС "Альтернатива" задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги КС "Альтернатива" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь КС "Альтернатива" у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 264 грн 61 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у пункті 6 кожного з договорів поруки, укладених між кредитною спілкою та поручителями, сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитна спілка протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобовʼязання не предʼявить вимоги до поручителя. Предʼявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предʼявлення до нього позову. При цьому в разі предʼявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовʼязання. 15 грудня 2014 року кредитна спілка направила поручителям вимоги про повернення кредитних коштів, а тому шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не пропущено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-78цс12, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2056цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1844цс15, у яких зазначено, що строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобовʼязання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обовʼязок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобовʼязання має бути предʼявлено у межах строку дії поруки. Тому навіть якщо у межах строку дії поруки було предʼявлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїми процесуальними правами подати відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 травня 2013 року між КС "Альтернатива" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 238, за умовами якого ОСОБА_1 надано у борг 6 000 грн 00 коп., зі сплатою 48 % річних та строком повернення кредитних коштів до 09 травня 2014 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 23 травня 2013 року між КС "Альтернатива" та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, з кожним окремо, укладено договори поруки, за умовами яких поручителі зобовʼязались відповідати за неналежне виконанням позичальником умов кредитного договору № 238.
ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у звʼязку із чим станом на 01 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 5 264 грн 16 коп., яка складається із основного зобовʼязання - 3 698 грн 18 коп. та процентів - 1 565 грн 00 коп.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 09 травня 2014 року включно.