Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 357/12463/16-ц
провадження № 61-36228св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук НаталіяІванівна, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня
2017 року у складі судді Цуранова А. Ю. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Волохова Л. А. Матвієнко Ю. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І., служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу частини квартири недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Під час укладання спірного договору купівлі-продажу був відсутній дозвіл органу опіки та піклування на посвідчення вказаного правочину, а тому оскаржуваним договором порушуються права їх спільної доньки ОСОБА_7.
Частки у спірній квартирі, яка знаходилась у спільній власності, в натурі виділені не були, а тому відчуження 1/2 частини спірної квартири не могло мати місце.
Під час судового засідання, позивач та його представник пояснили, що спірний договір є фіктивним, а нотаріус вступила у змову з відповідачем. Перед підписанням договору неповнолітня ОСОБА_7 була знята з реєстраційного обліку без дозволу служби у справах дітей, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про охорону дитинства".
ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, який був підписаний 20 липня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 694.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 08 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушеного права малолітньої ОСОБА_7, та не надано доказів фіктивності спірного правочину.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
27 жовтня 2017 року ОСОБА_4 через прийом громадян подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний правочин укладено без дозволу органу опіки та піклування, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушених прав малолітньої дитини є неправильним.
При ухваленні оскаржуваних судових рішень, судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини (стаття 234 ЦК України - щодо фіктивності правочину) та не застосовано закон, який підлягав застосуванню (частина третя статті 6, частин шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", частина четверта статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" - щодо недійсності правочину).
Суд апеляційної інстанції не досліджував питання щодо продажу частини квартири, без виділення її в натурі.
Доводи інших учасників справи:
17 листопада 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового звʼязку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 жовтня
2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій: