Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/5816/13
провадження № 61-38729св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди дарування недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради
05 серпня 2004 року, зареєстрованого в Одеському бюро технічної інвентаризації та реєстрації обʼєктів нерухомості за № 2047,
ОСОБА_4 належали 5/100 частин житлового домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 та складаються в цілому з двох камʼяних будівель, загальною житловою площею 398,0 кв. м, зазначених на схематичному плані під літерами "АА-1", "З" та надвірних споруд: "Щ", "Ю", "Г" - трьох гаражів, "Ж", "К", "В-1", "И", "Ч", "Щ-1" - шести сараїв, "Д", "Л" - двох літніх кухонь, "М-2", "Д-1", "Z" - трьох навісів, № 1-21 - огорожі, 1-УШ мостіння, розташованих на земельній ділянці 1820 кв. м.
Наприкінці ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті,
ІНФОРМАЦІЯ_2, вона, як двоюрідна сестра померлої, та як єдина спадкоємниця, звернулась до Шостої одеської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили про наявність угоди
від 15 жовтня 2004 року дарування 5/100 частин житлового домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1. Згідно цієї угоди ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 вказане нерухоме майно.
Вважала, що ОСОБА_3, скориставшись хворобливим (психічне захворювання) та безпомічним (обмежена дієздатність через психічне захворювання) станом ОСОБА_5, увійшов в її довіру шляхом обіцянок одружитися, умовив її та отримав від неї спірний договір дарування.
Вказаний договір дарування порушує її законні права та інтереси, як спадкоємиці померлої ОСОБА_5
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною угоду від 15 жовтня
2004 року дарування 5/100 частин житлового домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1 та складаються в цілому з двох камʼяних будівель, загальною житловою площею 398,0 кв. м, зазначених на схематичному плані під літерами "АА-1", "З" та надвірних споруд: "Щ", "Ю", "Г" - трьох гаражів, "Ж", "К", "В-1", "И", "Ч", "Щ-1" - шести сараїв, "Д", "Л" - двох літніх кухонь, "М-2", "Д-1", "Z" - трьох навісів, № 1-21 - огорожі, 1-УШ мостіння, розташованих на земельній ділянці 1820 кв. м, зазначена частина якої належала дарувальниці на підставі свідоцтва
НОМЕР_1 про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05 серпня 2004 року, зареєстрованого в Одеському бюро технічної інвентаризації та реєстрації обʼєктів нерухомості за № 2047. На підставі статті 73 ЦПК України 2004 року поновити строк для подачі позовної заяви.
Протокольною ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника позивача
ОСОБА_1 - ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2015 року у складі судді Нікітіної С. Й. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною угоду від 15 жовтня 2004 року дарування 5/100 частин житлового домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться у
АДРЕСА_1 та складаються в цілому з двох камʼяних будівель, загальною житловою площею 398,0 кв. м, зазначених на схематичному плані під літерами "АА-1", "З" та надвірних споруд: "Щ", "Ю", "Г" - трьох гаражів, "Ж", "К", "В-1", "И", "Ч", "Щ-1" - шести сараїв, "Д", "Л" - двох літніх кухонь, "М-2", "Д-1", "Z" - трьох навісів, № 1-21 - огорожі, 1-УШ мостіння, розташованих на земельній ділянці 1820 кв. м, зазначена частина якої належала дарувальниці на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05 серпня 2004 року, зареєстрованого в Одеському бюро технічної інвентаризації та реєстрації обʼєктів нерухомості за № 2047.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до показань свідків та висновку експертизи, ОСОБА_4 страждала на психічні розлади та при укладенні нею 15 жовтня 2004 року договору дарування спірного майна ОСОБА_3, не могла розуміти значення своїх дій та не була в змозі вільно й свідомо прийняти рішення про дарування спірного майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням показань свідків та проведених експертиз у справі, ОСОБА_4 на час укладення спірного правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 15 жовтня 2004 року є обґрунтованими. Враховуючи, що до суду з позовом про визнання угоди дарування від 15 жовтня 2004 року недійсною, ОСОБА_1 звернулася у березні 2013 року, хоча дізналася про порушення її прав, як спадкоємця після звернення до нотаріальної контори не пізніше квітня 2006 року, строк позовної давності на час подання позову у березні 2013 року у розумінні статей 257, 261, 267 ЦК України є пропущеним та наведені представником позивача причини залишення позову без розгляду не можуть бути визнані поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 про існування спірного договору дарування дізналась під час оформлення спадкового майна після смерті ОСОБА_4, після чого у квітні 2006 року звернулась до суду про визнання цього договору дарування недійсним в межах трирічної позовної давності. 04 жовтня 2012 року вказана справа залишена без розгляду на підставі її заяви, оскільки судом допускалось порушення норм процесуального права і права на справедливий суд. ОСОБА_2 вважала, що позовну давність при звернення із позовом
15 січня 2013 року ОСОБА_1 не пропустила.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 жовтня 2004 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар 5/100 частин житлового домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_2.
Для зʼясування психічного стану ОСОБА_4, за клопотанням позивача, судом першої інстанції було призначено судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку, проведеного експертами комунальної установи "Одеський обласний психічний центр психічного здоровʼя" від 15 травня 2015 року, ОСОБА_4 з 1997 року страждала хронічним психічним розладом у вигляді наростаючого слабоумства внаслідок епілепсії та з урахуванням існуючого у неї психічного захворювання абсолютно не могла усвідомлювати свої дії при укладенні нею 15 жовтня 2004 року договору дарування на користь ОСОБА_3 та не була здатна вільно та усвідомлено приймати рішення щодо дарування спірної квартири.