Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 339/400/16-ц
провадження № 61-9877св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Гандзюк ІринаРоманівна,
відповідач - Державна казначейська служба України,
представник відповідача - ВаршавськийОлександр Петрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року у складі судді Головенко О. С. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення суми інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2014 року частково задоволено її позов до прокуратури Івано-Франківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 17 098 грн 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 300 тис. грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та 3 тис. грн за надання правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2014 року змінено в частині відшкодування моральної шкоди, зменшено суму відшкодування до 150 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Зазначала, що 03 липня 2014 року було подано до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області виконавчий лист. Однак, її було зобовʼязано повторно надати реквізити для перерахування коштів, а також ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за результатами перегляду указаних судових рішень.
Таким чином, рішення апеляційного суду було виконано тільки через рік і три місяці, тобто 03 вересня 2015 року.
Зважаючи на несвоєчасне виконання рішення суду, вона зверталась до Державної казначейської служби України з вимогою про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання грошового зобовʼязання, але отримала відмову, яку вважає такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Вважала, що на підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2014 року, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року у відповідача виникло грошове зобовʼязання, яке не було своєчасно виконано. Також зазначала, що протиправною бездіяльністю Державної казначейської служби України, як державного органу, безпідставністю невиконання її законних вимог, їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила у 500 тис. грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на її користь інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 101 721 грн 32 коп. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6 389 грн, що разом становить 108 110 грн 32 коп. Крім того, просила суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на її користь моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію за прострочення перерахування коштів за рішенням суду у розмірі 4 670 грн, заподіяну моральну шкоду в сумі 3 тис. грн та 1 156 грн судових витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення міського суду мотивовано тим, що з відповідача стягнуто компенсацію за прострочення перерахування коштів на виконання рішення суду у розмірі трьох процентів річних за період з 03 жовтня 2014 року по 03 вересня 2015 року у порядку статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Однак, чинним законодавством не передбачено нарахування індексу інфляції на суму коштів, які стягуються у порядку відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури і суду.
Щодо часткового задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив з того, що визначений ОСОБА_1 розмір шкоди є надто завищеним. Судом враховано, що рішення суду не виконувалось тривалий час (понад рік) з вини державного органу, який протиправно зупиняв виконання рішення у звʼязку з поданням касаційної скарги, посилався на відсутність коштів у бюджеті держави (у звʼязку з порядком черговості їх надходження), що, відповідно, завдало позивачу моральної шкоди, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 тис. грн.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн, то суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суду надано: договір про надання юридичної послуг від 01 грудня 2016 року, квитанцію на суму 3 500 грн, та акт виконаних робіт на вказану суму. Разом з тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, складність справи та затрачений адвокатом час, суд визначив граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, надану безпосередньо у суді адвокатом Гандзюк І. Р., у розмірі 1 156 грн, як часткову компенсацію понесених судових витрат.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України відхилені. Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про стягнення з Державної казначейської служби України компенсації за прострочення перерахування коштів на виконання рішення суду у розмірі трьох процентів річних за період з 03 жовтня 2014 року по 03 вересня 2015 року у порядку статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у розмірі 4 670 грн, 3 тис. грн моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення суду та 1 156 грн судових витрат на правову допомогу є законними та обґрунтованими. Однак апеляційний суд вважав, що чинним законодавством не передбачено нарахування індексу інфляції на суму коштів, які стягуються у порядку відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що судами попередніх інстанцій при ухвалені рішень, що оскаржуються, безпідставно не взято до уваги заперечення та апеляційну скаргу представника казначейства в частині необґрунтованості позову стосовно виконання виконавчого листа Болехівського міського суду Івано-Франківської області, виданого у справі
№ 339/1/13 (2/339/1/14), у тримісячний строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання рішення суду. Законодавством передбачено окремі механізми виконання рішень про стягнення коштів безпосередньо з державного бюджету та з конкретних юридичних осіб - державних органів, органів місцевого самоврядування, тощо.За порушення строку перерахування коштів при виконанні рішень, що підпадають під дію Закону, передбачено компенсацію, яка нараховується казначейством у разі, коли боржником є державний орган.Закон поширюється виключно на обмежене коло рішень суду, де стягнення коштів відбувається з визначеного кола субʼєктів. Проте, згідно з виконавчим листом Болехівського міського суду Івано-Франківської області, виданого у справі № 339/1/13 (2/339/1/14), на користь позивача підлягала стягненню моральна шкода з Державного бюджету України.
Судами попередніх інстанцій не враховано норми законодавства, які гарантують право особи на відшкодування за рахунок Державного бюджету України матеріальної та моральної шкоди. Чинним законодавством не передбачено виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України фізичним та юридичним особам саме в тримісячний строк і, як наслідок, нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за відповідними рішеннями, оскільки виконавчий лист № 339/1/13 (2/339/1/14) підлягає виконанню в інший порядок та за рахунок іншого джерела, визначеного державним бюджетом. При виконанні судових рішень про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок державного бюджету казначейству не надано повноважень для нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів, так як не встановлено граничного терміну перерахування коштів.
Крім того, посилалась на те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на стан здоровʼя ОСОБА_1, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, казначейство не порушувало прав та інтересів ОСОБА_1 і шкоди позивачеві не завдавало, тому вимоги суду щодо стягнення з державного бюджету компенсації за прострочення перерахування коштів за рішенням суду та стягнення у звʼязку з цим моральної шкоди та правової допомоги є такими, що не відповідають нормам законодавства України.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила: скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову; змінити вказані судові рішення щодо розміру моральної шкоди та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь моральну шкоду в сумі 500 тис. грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відмовивши у задоволенні її позову в частині стягнення інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які необхідно було застосувати до цих правовідносин, а саме статтю 625 ЦК України. Зазначала, що відсутність прямих норм, які б встановлювали гарантію в частині відшкодування інфляційних втрат у Законах України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не є перешкодою для звернення до загальних норм, зокрема і до статті 625 ЦК України. Внаслідок прострочення виконання грошового зобовʼязання відповідачем, присуджена їй сума знецінилась, купівельна спроможність знизилася майже в два рази. За таких обставин, стягнення інфляційних втрат є компенсацією зниження купівельної спроможності присудженої суми, а не зміна її розміру.Крім того, вказувала на те, що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, всупереч принципам розумності та справедливості. Суди не врахували, що вона тривалий час переживала емоційний стрес, відчуття приниження від несправедливості та свавілля посадових осіб Державної казначейської служби України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2017 року та витребувано з Болехівського міського суду Івано-Франківської області вищезазначену цивільну справу.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2017 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.