Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 320/1465/16-ц
провадження № 61-11904св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 02 серпня 2016 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Бабенко Т. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.
Позовна заява, з урахуванням неодноразових уточнень, мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_6 Після його смерті залишилась земельна ділянка, яка належала йому на підставі державного акта серії НОМЕР_1 від 22 червня 2000 року.
ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме: на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_6, проте отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку у звʼязку з тим, що згідно витягу з ДЗК від 26 листопада 2013 року право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.
ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на земельну ділянку площею 600,14 кв.м, розташовану за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_6
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області
від 02 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішенням в іншій справі право власності на спірну земельну ділянку визнано за ОСОБА_5, правові підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 02 серпня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
12 лютого 2018 року та 19 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Щодо подання відзиву на касаційні скарги:
04 липня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду відзив.
Щодо подання заперечення на відзив на касаційні скарги:
11 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу.
Рух касаційних скарг:
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року поновлено
ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня
2016 року та постанови апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року. Відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційні скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на відзив на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.