Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 753/286/16
провадження № 61-17421св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у складі суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") про стягнення суми страхового відшкодування та збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 16 жовтня 2015 року близько о 13 год 30 хв. на проспекті Академіка Глушкова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Шевролет", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля "Ауді А8", номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Україна" відповідно до договору страхування, поліс № АІ/5625741 від 30 квітня 2015 року, позивач звернувся до страхової компанії з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, проте явку свого представника для визначення причин настання страхового випадку забезпечено не було, тому позивач самостійно обрав експерта для визначення розміру матеріального збитку.
Згідно звіту № 10-017 від 11 листопада 2015 року розмір матеріального збитку за фактом ДТП становить 98 701 грн 40 коп., вартість проведення дослідження становить 690 грн.
Посилаючись на викладені обставини просив суд стягнути з ПрАТ "СК "Україна" 50 000 грн - суму страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, та 690 грн - витрати на проведення оцінки завданої шкоди, всього 50 690 грн, з відповідача ОСОБА_5 стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 48 701 грн 40 коп. (98 701,40 - 50 000 ).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "Україна" на користь ОСОБА_4 50 690 грн, судові витрати в сумі 506 грн 90 коп., всього стягнуто 51 196 грн 90 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 937 грн 53 коп., судові витрати в сумі 52 грн 48 коп., всього стягнуто 5 990 грн 01 коп. В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу завдано майнової шкоди, сталася з вини ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "СК "Україна", а тому страхова компанія повинна відшкодувати позивачу майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля останнього в межах ліміту відповідальності за договором страхування. Водночас, різниця між матеріальними збитками і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає стягненню з ОСОБА_5 у розмірі 5 937 грн 53 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_5 змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування завданої шкоди 47 701 грн 40 коп. та судові витрати у розмірі 1 093 грн 09 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що стягуючи з ОСОБА_5 суму 5 937 грн 53 коп, суд першої інстанції помилково виходив із різниці між розміром завданої шкоди за висновком, з урахуванням зносу транспортного засобу позивача та сумою, яка підлягає стягненню зі страхової компанії. Враховуючи, що через винну поведінку відповідача ОСОБА_5, був пошкоджений автомобіль позивача, який не відремонтовано, стягненню підлягає сума вартості відновлювального ремонту, яка необхідна для відновлення автомобіля позивача у розмірі 48 701 грн 40 коп.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом не було взято до уваги той факт, що автомобіль позивача не було відремонтовано, а експертним висновком конкретно визначено середньоринкову вартість відновлювального ремонту у розмірі 98 701 грн 40 коп. та матеріальний збиток у розмірі 55 937 грн 53 коп. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із зазначеної експертом суми матеріального збитку.
Позиція ОСОБА_4 - позивача у справі
У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, зазначила про те, що позивачем до матеріалів справи було долучено звіт, як доказ на обґрунтування розміру завданих позивачу збитків, який відповідач не оспорював. Наведена в звіті вартість відновлювального ремонту транспортного засобу в розмірі 98 701 грн 40 коп. є необхідною для відновлення позивачем свого пошкодженого автомобіля. Твердження ОСОБА_5, який не заперечує щодо висновків експертизи, але заперечує проти відшкодування шкоди саме в такому розмірі через недоведеність позивачем понесених витрат у звʼязку з тим, що автомобіль фактично не є відремонтованим, не ґрунтуються на вимогах законодавства.
17 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.