Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 201/16055/14-ц
провадження № 61-47431св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Фаловської І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк",
відповідачі: приватне підприємство "АГРО-ФТ", товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 жовтня 2015 року у складі судді Ткаченко Н.В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 листопада 2018 року у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
В С Т А Н О В И В :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - ПАТ "АБ "Радабанк") звернулося до суду з позовом до приватного підприємства "АГРО-ФТ" (далі - ПП "АГРО-ФТ"), товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (далі - ТОВ "АГРО ВАТ"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 26 березня 2013 року між ПАТ "АБ "Радабанк" та ПП "АГРО-ФТ" укладено кредитний договір. На забезпечення виконання зобовʼязань боржника за цим кредитним договором 26 березня 2013 року банк уклав договори поруки з ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, а 5 серпня 2014 року - з ТОВ "АГРО ВАТ". Станом на 10 грудня 2014 року заборгованість за вказаним кредитним договором становила 1 млн грн за кредитом (термін оплати сплинув 30 вересня 2014 року); 372 тис. 561 грн 73 коп. за процентами (за період з 25 липня 2014 року до 24 листопада 2014 року включно); 50 тис. 931 грн 35 коп. пені (нарахована на тіло кредиту з 1 жовтня 2014 року до 10 грудня 2014 року). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути зазначену заборгованість солідарно з відповідачів та покласти на них судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ "АБ "Радабанк" задоволено: стягнуто солідарно з ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "АБ "Радабанк" 1 млн 423 тис. 493 грн 8 коп. заборгованості за кредитним договором, а саме: 1 млн грн простроченої заборгованості за кредитом станом на 1 жовтня 2014 року; 372 тис. 561 грн 73 коп. простроченої заборгованості за процентами за період з 25 липня 2014 року до 24 листопада 2014 року; 50 тис. 931 грн 35 коп. пені, нарахованої на тіло кредиту з 1 жовтня 2014 року до 10 грудня 2014 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок невиконання боржником зобовʼязань за кредитним договором виникла заборгованість; за нормами статті 550 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовʼязання боржником; крім того, відповідачі ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ", ОСОБА_5 позовні вимоги визнали у повному обсязі, отже з відповідачів на користь банку підлягає солідарному стягненню заборгованість за кредитним договором на підставі статей 554, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 листопада 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "АБ "Радабанк" до ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ" скасовано; закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "АБ "Радабанк" до ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ" про стягнення заборгованості за кредитним договором. У решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач - юридична особа ПАТ "АБ "Радабанк" предʼявив позов до юридичних осіб - ПП "Агро-ФТ" та ТОВ "АГРО ВАТ", тобто спір виник між юридичними особами та відповідно до частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарському суду, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог ПАТ "АБ "Радабанк" до ПП "Агро-ФТ", ТОВ "Агро ВАТ" із закриттям провадження у справі у цій частині відповідно до положень статті 20, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданих у листопаді 2018 року касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 жовтня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції у порушення норм статті 224 ЦПК України не ухвалив заочне рішення; у порушення норм частини четвертої статті 174 ЦПК України суд першої інстанції прийняв заяви відповідачів ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ", ОСОБА_5 про визнання позовних вимог, що порушує права інших відповідачів, хоча повинен був постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжити судовий розгляд. Крім того, у касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_3 зазначають, що не укладали та не підписували жодного договору поруки з ПАТ "АБ "Радабанк". Суд апеляційної інстанції у порушення вимог частин другої, третьої статті 367 ЦПК України безпідставно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні зави про призначення судової почеркознавчої експертизи та не дослідив обставин відмови ОСОБА_3 від проведення відповідної експертизи.
Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 заявила клопотання про проведення експертизи підпису у договорі №33.13/11Г/0-П1, а не №33.13/11Г/0-П2, оскільки проводити експертизу підпису в договорі №33.13/11Г/0-П2 не було жодного сенсу, якщо сам позивач визнав, що цей договір вона не підписувала.
Також заявниця посилалася, що суд першої інстанції безпідставно встановив у своєму рішенні, що нею було підписано договір поруки №33.13/11Г/0-П2, при цьому в матеріалах справи знаходиться договір поруки виконаний від її імені за зовсім іншим номером, а саме за №33.13/11Г/0-П1, про проведення експертизи підпису у якому вона і заявляла клопотання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до суду надійшли відзиви ПАТ "АБ "Радабанк" на касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, у яких ПАТ "АБ "Радабанк" просить залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Відзиви мотивовано тим, що судовий розгляд проведено судом першої інстанції у повному обсязі, порушень норм матеріального та процесуального права судом не допущено. Під час перегляду справи в апеляційному порядку ОСОБА_3 не заявляла клопотання про надання експерту для дослідження підпису від її імені договору поруки від 26 березня 2013 року № 33.13/11Г/0-П1, не надала експериментальні зразки підпису та навпаки почала ігнорувати судові засідання до часу ухвалення судового рішення апеляційним судом. редитний договір та договори поруки у судовому порядку сторонами не оскаржуються. ОСОБА_4, заявивши клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції, також не надала зразки підпису та систематично не зʼявлялась у судові засідання, що призводило лише до затягування розгляду справи та перешкоджало позивачу належно реалізувати свої процесуальні права. На звернення до банку з метою отримання кредиту директора ПП "Агро-ФТ" уповноважили своїм рішенням власники - ОСОБА_4 (75 %) та ОСОБА_2 (25 %), а також вони уповноважили ОСОБА_3 на звернення до них як громадян для укладення договорів поруки на забезпечення кредитного договору. ОСОБА_4, яка підписала від імені ПАТ "Вишевичі Агротехніка" договір іпотеки та договір застави, було точно відомо про наявність договору поруки з ОСОБА_4, оскільки про ці договори прямо вказано в тексті кредитного договору.
11 січня 2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому ОСОБА_4 підтримує доводи касаційної скарги. У відзиві ОСОБА_4 зазначає, що не отримувала повісток із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська під час слухання справи. Крім того, у рішенні суду першої інстанції помилково вказано невірний номер договору поруки, укладеного з ОСОБА_3; ця помилка впливає на сутність рішення та виправити її неможливо, оскільки така ж помилка наявна й у позовних вимогах. Виявивши зазначену помилку, представник ОСОБА_3 відмовився від проведення почеркознавчої експертизи цього договору та не просив про проведення експертизи іншого договору, оскільки він не був предметом позовних вимог та предметом дослідження у суді першої інстанції. Отже, апеляційний суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 за їх недоведеністю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 26 березня 2013 року між ПАТ "АБ "Радабанк" та ПП "АГРО-ФТ" укладено кредитний договір.
На забезпечення виконання зобовʼязань за вказаним кредитним договором 26 березня 2013 року ПАТ "АБ "Радабанк"уклав договори поруки з ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, а 5 серпня 2014 року - з ТОВ "АГРО ВАТ".
Факт отримання кредитних коштів ПП "АГРО-ФТ" підтверджується меморіальними ордерами від 18 лютого 2014 року на 5 млн грн та від 26 березня 2014 року на 4 млн грн.
Станом на 10 грудня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2013 року становила: 1 млн грн за кредитом (термін оплати сплинув 30 вересня 2014 року); 372 тис 561 грн 73 коп. за процентами (за період з 25 липня 2014 року до 24 листопада 2014 року включно); 50 тис. 931 грн 35 коп. пені, нарахованої на тіло кредиту з 1 жовтня 2014 року до 10 грудня 2014 року. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком (а.с. № 8-10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Перевіряючи законність постанови апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "АБ "Радабанк" до ПП "АГРО-ФТ", ТОВ "АГРО ВАТ" про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.