Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 461/245/17
провадження № 61-33085св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: кредитна спілка "Християнська злагода", ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника кредитної спілки "Християнська злагода" - Геша Івана Юрійовича, на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Юрківа О. Р. від 26 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області вскладі суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 12 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки "Християнська Злагода" (далі - КС "Християнська Злагода"), ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Позов обґрунтовано тим, що 29 вересня 2007 року між ним та КС "Християнська Злагода" було укладено договір про надання кредиту № 319/07, за яким останній отримав грошові кошти. 14 березня 2013 року між КС "Християнська Злагода" та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги повернення кредитних коштів за кредитним договором № 319/07 було передано останній.
Посилаючись на те, що заміна сторони у зобовʼязанні, де учасником є кредитна спілка, не допускається, позивач просив суд визнати недійсним спірний договір про відступлення права вимоги від 14 березня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року поновлено строк позовної давності звернення до суду. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір, укладений 14 березня 2013 року між КС "Християнська злагода" та ОСОБА_5 про відступлення права вимоги до ОСОБА_4
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно положень статей 1, 21 Закону України "Про кредитні спілки", статей 512, 515 ЦК спірні зобовʼязання боржника випливають з кредитного договору, укладеного кредитною спілкою з фізичною особою, надання кредитних коштів за яким здійснено за рахунок обʼєднання грошових внесків членів кредитної спілки, у звʼязку із чим такі зобовʼязання тісно повʼязані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобовʼязаннях не допускається.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу КС "Християнська злагода" залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, представник КС "Християнська злагода" - Геш І. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_7
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову. Позовну заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги підписано та подано до суду представником ОСОБА_4 - ОСОБА_8, однак, на думку скаржника, в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності, чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, а тому особа, яка подала позовну заяву, на думку скаржника, не мала повноважень на представництво інтересів позивача ОСОБА_9 Також, зазначено, що судом безпідставно поновлено строк позовної давності, який позивачем пропущено.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 вересня 2007 року між КС "Християнська Злагода" та ОСОБА_4 було укладено договір № 319/07 про надання кредиту, відповідно до умов якого останній отримав 77 000 грн кредиту.
14 березня 2013 року між КС "Християнська Злагода" та ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у борговому зобовʼязанні, яке виникло і триває на підставі договору про надання кредиту № 319/07 від 29 вересня 2007 року та рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 березня 2010 року № 2-314/2010 шляхом прощення зустрічної заборгованості. За договором до нового кредитора, ОСОБА_5, перейшли всі права первісного кредитора у зобовʼязанні в сумі 77819,09 грн, зокрема і право вимоги до ОСОБА_4
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої - пʼятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зобовʼязання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, із договорів.
Договір є обовʼязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.
Сторонами в зобовʼязанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобовʼязанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобовʼязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобовʼязальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобовʼязанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовʼязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).