Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/9562/16-ц
провадження № 61-38432св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Наталія Павлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П., про визнання договору дарування квартири недійсним.
Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. У 2011 році вона перебувала на лікуванні, після проходження якого вирішила оформити право власності на квартиру на сина ОСОБА_2, при цьому останній наполягав на укладенні договору дарування та був проти складення заповіту.
Зазначала, що погодилась на укладення договору дарування квартири за умови набуття ним сили після смерті її чоловіка ОСОБА_7 та збереження за нею та ОСОБА_7 права проживати у вказаній квартирі, а також обовʼязку ОСОБА_2 допомагати та утримувати їх.
Однак, з моменту укладення договору дарування указаної квартири від 26 липня 2011 року ОСОБА_2 не приймав участі у її житті, не підтримував її ні матеріально, ні морально. Вказувала на те, що договір дарування було укладено під впливом помилки, у момент укладення якого вона не розуміла його зміст та наслідки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 липня 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П., зареєстрований у реєстрі за № 311, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Тарасова А. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 26 липня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П. та зареєстрований у реєстрі за № 311, недійсним.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 мала на меті посвідчити нотаріально заповіт на користь свого синаОСОБА_2 та вважала, що право власності на квартиру перейде до відповідача лише після її смерті, а також вважала, що сторони дійшли згоди стосовно надання відповідачем догляду та матеріальної допомоги їй, як особі похилого віку. Таким чином, фактично позивач помилилася стосовно природи правочину. Похилий вік впливає на можливість вірного сприйняття позивачем певних фактів та обставин, що призвело до помилкового сприйняття посвідчення нотаріусом укладеного між сторонами договору дарування за вчинення нотаріусом нотаріальної дії з посвідчення заповіту.
Крім того, неможливість особисто прочитати текст договору безумовно свідчить і про складність у сприйнятті змісту укладеного договору на слух, що сприяло неправильному сприйняттю ОСОБА_1 природи укладеного правочину та прав та обовʼязків, які ним обумовлені.
Таким чином, суд першої інстанції визнав доведеними посилання позивача про те, що будучи особою похилого віку, яка за станом здоровʼя дійсно потребує стороннього догляду, остання вважала, що складає заповіт, тому, укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обовʼязків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Суд, не змінюючи предмету спору, керуючись положеннями частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року, застосував до спірних правовідносин частину першу статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, у звʼязку з чим договір дарування квартири визнано недійсним саме на підставі статті 229 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не зазначає, які саме фактичні обставини неправильно нею були сприйняті, що спотворило її справжню волю, за відсутності яких обставин можна було б вважати, що правочин дарування не був би вчинений. Так, ОСОБА_1 має похилий вік, квартиру дарувала єдиному сину, відносини з яким були різними, при тому кожна зі сторін звинувачує один одного у непорозуміннях; ОСОБА_1 й надалі проживає у квартирі, її право проживання ніким не обмежено. Погіршення між сторонами договору відносин, бажання ОСОБА_1 іншим чином розпорядитись квартирою не є підставою для визнання правочину недійсним, так як це не є помилкою у розумінні частини першої статті 229 ЦК України щодо обставин, які мають істотне значення, а саме помилкою щодо природи правочину, прав та обовʼязків сторін тощо, помилка щодо мотивів правочину істотного значення не має. У звʼязку з цим вважав, що відсутні підстави для визнання договору дарування квартири таким, що вчинений під впливом помилки.ОСОБА_1 не довела обставини недійсності укладеного між сторонами договору дарування квартири, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, судом неповно зʼясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилалась на те, що у 2011 році вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у лікарні. Після виписки з лікарні та повернення додому між нею та її сином ОСОБА_2 було прийнято рішення про те, що вона переоформить свою квартиру на нього. Так як вона знаходилась у тяжкому стані та не могла звернутись до нотаріуса, син викликав приватного нотаріуса Бутенко Н. П. до неї додому за адресою: АДРЕСА_1. Зазначала, що ОСОБА_2 просив її, щоб вона оформила на нього право власності на квартиру, але вона погодилась лише за умови, що вони з чоловіком будуть продовжувати проживати у вказаній квартири, а син буде брати участь у їхньому з чоловіком житті, а саме: допомагати матеріально, доглядати за ними, та наполягала на тому, щоб нотаріус оформила договір довічного утримання. Вказані умови вона просила нотаріуса зафіксувати у письмовому вигляді у договорі. Нотаріусом було зачитано договір на українській мові, однак їй було не все зрозуміло, але вона вважала, що у ньому записано все, що вона просила. Після укладення договору вона сина не бачила, але постійно телефонувала йому на телефон з проханням допомогти їй, однак останній допомоги не надавав. Зазначала, що спірний договір дарування було укладено внаслідок її помилки, та підлягав визнанню недійсним з цих підстав. Крім того, посилалась на те, що суд апеляційної інстанції виходив зі змісту типового договору дарування, не беручи до уваги те, що вона знаходилась у тяжкому стані та не могла у повному обсязі зрозуміти текст, який їй було прочитано нотаріусом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П., про визнання договору дарування квартири недійсним та витребувано з Приморського районного суду м. Одеси указану цивільну справу.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бутенко Н. П., про визнання договору дарування квартири недійсним призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матірʼю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 23 січня 1952 року, з яким шлюб було розірвано 07 березня 1978 року.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 22 квітня 2008 року.22 березня 2016 року ОСОБА_7 помер у віці 88 років.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 червня 2001 року відкритим акціонерним товариством "Одеський комбінат покрівельних матеріалів" на підставі розпорядження органу приватизації від 26 червня 2001 року № 275, ОСОБА_1 на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 18,3 кв. м, загальною площею 36,50 кв. м.
Відповідно до довідки (форма № 1) від 21 липня 2011 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 04 вересня 2000 року ОСОБА_1, з 23 травня 2008 року ОСОБА_7 Згідно з довідкою (форма № 1) від 06 жовтня 2016 року у вказаній квартирі з 04 вересня 2000 року зареєстрована ОСОБА_1