ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №165/2676/16-а
провадження №К/9901/22338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Нововолинсько-Іваничівського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області
на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 09.02.2017 (головуючий суддя Лизун Ю.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Гінди О.М., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.)
за позовом ОСОБА_2
до Нововолинсько-Іваничівського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області
про визнання дій неправомірними.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Нововолинсько-Іваничівського обʼєднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якому просила:
а) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у звʼязку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобовʼязати здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" з 01.09.2015;
б) зобовʼязати відповідача виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати суму пенсії за період з 01.09.2015 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
2. Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задоволено частково.
3. У поданій касаційній скарзі Нововолинсько-Іваничівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.06.2014 ОСОБА_2 достроково на 36 місяців призначено пенсію за віком на підставі п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування".
5. Розмір її пенсії обчислений відповідно до ст. 27 та з урахуванням ст. 28 цього Закону, а тому зменшується на 18 відсотків.
6. Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у звʼязку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
7. Листом Іваничівського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області № 151/С-01 від 05.12.2016 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265.
8. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому аніж прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. Окремо зазначає, що відсутність у позивача необхідного страхового стажу позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати їй пенсію у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
11. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
13. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, пенсія позивачу призначена відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування".
14. Відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", у редакції, чинній до 24 квітня 2014 року, передбачалася виплата щомісячної державної адресної допомоги, у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат не досягав прожиткового мінімуму. І така щомісячна адресна допомога виплачувалася у сумі, що не вистачає саме до прожиткового мінімуму.
16. Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265, та встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
17. Такі зміни набрали чинності 24 квітня 2014 року.
18. Судами встановлено, що відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія за віком в порядку та у розмірі, що передбачений Законом №1058-IV, а також з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".
19. Щодо посилання позивача та судів попередніх інстанцій на порушення відповідачем ст.46 Конституції України слід зазначити наступне.
20. Відповідно до названої статті Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовʼязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
21. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
22. Відповідно до ст. 6 Закону №1058-IV, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.