ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №809/853/16
адміністративне провадження №К/9901/10525/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.) у справі № 809/853/16 за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції про скасування постанов, зобовʼязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач, Управління ДСНС України в Івано-Франківській області) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Богородчанського РУЮ), в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ від 03.06.2016 ВП № 51324115, постанову начальника ВДВС Богородчанського РУЮ від 29.06.2016 ВП № 51324115 та зобовʼязати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо примусового виконання виконавчого листа і відкрити виконавче провадження.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 позов задоволено частково: скасовано постанову головного державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ від 03.06.2016 ВП № 51324115 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа від 10.05.2016 за №809/4350/15; скасовано постанову начальника Богородчанського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 29.06.2016 ВП № 51324115 про наслідки перевірки виконавчого провадження; зобовʼязано відповідача повторно розглянути заяву Управління ДСНС України в Івано-Франківській області щодо примусового виконання виконавчого листав від 10.05.2016 за № 809/4350/15. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції послався на Інструкцію про порядок та умови застосування запобіжних заходів посадовими особами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженої наказом МНС України від 27.03.2006 № 170 (далі - Інструкція). Однак, норми зазначеної Інструкції регулюють виключно відносини, повʼязані із виконанням приписів про застосування запобіжних заходів, які виносилися посадовими особами держтехногенбезпеки, а не постанов адміністративних судів про застосування заходів реагування. Крім того, дана Інструкція регулює порядок застосування запобіжних заходів внаслідок порушення правил техногенної безпеки, в той час як постанова суду, яка підлягає виконанню, передбачає застосування заходів реагування внаслідок порушення правил пожежної безпеки. Наголошує на тому, що в резолютивній частині рішення суду, яке підлягає до виконання, чітко зазначено спосіб виконання рішення суду: заборона експлуатації будівель (споруд, приміщень) шляхом опечатування вхідних дверей. Тому, в силу вимог чинного законодавства, зміст виконавчого листа вказує на дії зобовʼязального характеру. Державний виконавець повинен був здійснювати виконання рішення суду шляхом опечатування приміщення та з метою зобовʼязання боржника утриматись від вчинення заборонених судом дій, у відповідності до вимог Глави 7 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 у справі № 809/4350/15 задоволено позов Управління ДСНС України в Івано-Франківській області до дочірнього підприємства Солотвинський завод "Промекс" Публічного акціонерного товариства Івано-Франківський завод "Промприлад" та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: заборонено експлуатацію будівель (споруд, приміщень), що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 71, смт. Солотвин, Богородчанський район, Івано-Франківська область, шляхом опечатування вхідних дверей та заборонено відповідачу використовувати будівлі (споруди, приміщення), що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 71, смт. Солотвин, Богородчанський район, Івано-Франківська область, за цільовим призначенням, окрім робіт, повʼязаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
10.05.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом на виконання даного судового рішення видано виконавчий лист за № 809/4350/15.
30.05.2016 позивач звернувся до начальника ВДВС Богородчанського РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження та подав виконавчий лист від 10.05.2016 №809/4350/15.
03.06.2016 головним державним виконавцем ВДВС Богородчанського РУЮ винесено постанову ВП № 51324115 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа від 10.05.2016 за № 809/4350/15, яка отримана позивачем 06.06.2016.
13.06.2016 позивачем подана скарга начальнику ВДВС Богородчанського РУЮ про скасування постанови від 03.06.2016.
Постановою начальника ВДВС Богородчанського РУЮ від 29.06.2016 про наслідки перевірки виконавчого провадження у задоволенні скарги позивача відмовлено. Зазначена постанова отримана позивачем 04.07.2016.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність примусу та зобовʼязального характеру у рішенні суду та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині рішення чітко зазначено спосіб його виконання шляхом опечатування вхідних дверей, тому державний виконавець може провадити виконання шляхом зобовʼязання боржника утриматись від вчинення заборонених судом дій та опечатування приміщення у відповідності до вимог Глави 7 Закону № 606-XIV, а відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV. Отже, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.06.2016 ВП № 51324115 є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги про скасування постанови про наслідки перевірки виконавчого провадження від 29.06.2016 та зобовʼязання відповідача повторно розглянути заяву позивача про відкриття виконавчого провадження є похідними від вимоги про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а тому також підлягають задоволенню. Також, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобовʼязання відкрити виконавче провадження є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що виконавчий лист на виконання рішення суду про підтвердження обґрунтованості дій посадових осіб при призупиненні роботи підприємств, обʼєктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також роботи, обмеження, зупинення робіт з будівництва, реконструкції, розширення обʼєктів шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення, не вимагається. Обґрунтовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу 8 пункту 2 Інструкції про порядок та умови застосування запобіжних заходів посадовими особами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженої наказом МНС України від 27.03.2006 № 170 (далі - Інструкція № 170), саме на посадових осіб Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки покладено обовʼязок щодо опечатування приміщення. При цьому, посилаючись на частину другу статті 70 Кодексу цивільного захисту України, яка передбачає, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, обʼєктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду, дійшов висновку, що норми статті 70 Кодексу цивільного захисту України та абзац 8 пункту 2 Інструкції № 170 не суперечать один одному.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час видачі виконавчого листа) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".