ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа №456/1258/17
провадження №К/9901/24557/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Іщука Л.П., суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.)
у справі №456/1258/17
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства оборони України,
треті особи: Львівський обласний військовий комісаріат, Стрийський обʼєднаний міський військовий комісаріат
про визнання рішення протиправним та зобовʼязання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення від 20.01.2017 №5 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів в частині відмови йому у виплаті допомоги у звʼязку із смертю батька - ОСОБА_4 та зобовʼязання виплатити таку допомогу в розмірі 689000,00 грн.
2. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2017 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення (або відмову в призначенні) одноразової грошової допомоги;
- зобовʼязано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення (або відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги у звʼязку із смертю його батька - ОСОБА_4 під час виконання ним обовʼязків військової служби та прийняти відповідне рішення.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 як син загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок поранення, повʼязаного із захистом Батьківщини, старшини ОСОБА_4, звернувся до Стрийського обʼєднаного міського військового комісаріату із заявою про надання одноразової грошової допомоги у звʼязку із смертю батька.
6. Як убачається з витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.01.2017 № 5, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він досяг повноліття, не навчається, тобто не має правового статусу дитини та утриманця загиблого, а також не є членом сімʼї загиблого відповідно до п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
7. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батько позивача помер внаслідок поранення, отриманого під час виконання обовʼязків військової служби, повʼязаного з виконанням ним таких обовʼязків при перебуванні в зоні проведення АТО, де велись бойові дії, а тому позивач, як член сімʼї останнього, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вони з батьком спільно проживали і були повʼязані спільним побутом, мали спільні права та обовʼязки, тобто, доказів про те, що вони із батьком складали сімʼю.
10. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що заява позивача не була розглянута відповідачем. Висновки суду в цій частині не відповідають нормам матеріального права.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у касаційній скарзі стверджує, що вони з батьком спільно проживали і були повʼязані спільним побутом, мали спільні права та обовʼязки. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом першої інстанції обставини. На переконання позивача він є членом сімʼї загиблого, а тому має право на грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. За приписами ст.41 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовʼязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
15. Закон №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обовʼязку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
16. Пунктом 2 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, повʼязаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, повʼязаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
17. Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.