ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №464/6142/17
адміністративне провадження №К/9901/5557/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 09.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №464/6142/17 за позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: зобовʼязати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 20.10.2016 по 24.10.2016, з 25.10.2016 по 27.04.2017 на підставі поданої заяви від 25.10.2016 та з 28.04.2017 по 19.07.2017 на підставі поданої заяви від 28.04.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з жовтня 2014 року вона та члени її сімʼї як внутрішньо переміщені особи отримували щомісячну адресну допомогу. З 20.10.2016 виплату вказаної допомоги припинено з посиланням на те, що нею подано недостовірну інформацію про наявність у власності членів її сімʼї (чоловіка) житлового приміщення. Припинення виплати грошової допомоги вважає таким, що не ґрунтується на Законі, оскільки ні вона, ні члени її сімʼї не мають у власності житлових приміщень, а частку житлового приміщення, власником якої є її чоловік не можна вважати житловим приміщенням.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували того, що частина житлового будинку, яка належить її чоловіку - ОСОБА_3, не є житловим будинком. І оскільки п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505) передбачено, що грошова допомога не призначається у разі наявності в будь-кого з членів сімʼї житлового приміщення, а не його частини, то дане положення не може поширюватись на позивача і членів її сімʼї та слугувати підставою для припинення виплати/відмови у призначенні позивачу вказаної допомоги. Також зазначає, що суди не досліджували, з якого часу позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, а лише зазначили, з якого часу за чоловіком позивача зареєстровано право власності на частину будинку.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Сихівський відділ соцзахисту) як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 16.10.2014 № 1333000070.
З жовтня 2014 року по жовтень 2016 року позивачу на сімʼю виплачувалась щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
25 жовтня 2016 року позивач через відділення ПАТ "Ощадбанк" звернулась із заявою та документами для продовження виплати вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк.
29 листопада 2016 року відповідач надіслав позивачу повідомлення № 2605/10-11728 про припинення/повернення надміру виплачених коштів. У вказаному повідомленні зазначено, що на підставі проведеної перевірки задекларованої інформації про майновий стан, наданої разом із заявою про призначення вказаної допомоги від 27.10.2014, виявлено, що позивач подала недостовірну інформацію про наявність у власності членів сімʼї житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Внаслідок цього позивачу надмірно виплачено кошти в сумі 19319,68 грн., які вона має повернути на рахунок відповідача до 31.03.2017.
Після цього, позивач двічі зверталася до Сихівського відділу соцзахисту із заявами про виплату грошової допомоги. На що відповідач, листом від 14.02.2017 за № 260308-1096 повідомив позивача, що у наданні такої допомоги відмовлено рішенням комісії, утвореної при Сихівській районній адміністрації м. Львова з питань призначення (відновлення) спеціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з долученням копії витягу з протоколу № 2 від 08.02.2017. Листом від 22.03.2017 за № 260308-2748 позивачу повідомлено, що аналогічне її звернення з приводу виплати допомоги вже розглядалося та надавалася відповідь по суті заявленої вимоги.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач припиняючи позивачу виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивач звертаючись із заявою про призначення вказаної грошової допомоги порушила вимоги Порядку № 505 та не повідомила про обставини, які впливають на призначення такої допомоги, а саме про наявність у власності її чоловіка частини житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.