ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №826/1459/16
адміністративне провадження №К/9901/16392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Мазур А.С. від 30.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В. від 11.04.2017 у справі №826/1459/16 за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" про зобовязання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", в якому просив зобовʼязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" внести вимогу кредитора ОСОБА_3 до списку акцептованих вимог кредиторів в ПАТ "Український професійний банк" для її задоволення та відшкодування коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ "Український професійний банк" 16 березня 2015 року укладений договір банківського вкладу "Лояльний" № 332942, відповідно до якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі 81000 грн. 00 коп. Датою повернення вкладу за вказаним договором визначено 17 березня 2016 року.
Також між вказаними сторонами укладений договір банківського вкладу "Лояльний" від 01 грудня 2014 року № 311238, відповідно до якого позивач передав, а ПАТ "Український професійний банк" прийняв грошові кошти в сумі 84000 грн. 00 коп. Датою повернення вкладу за вказаним договором визначено 02 червня 2016 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2015 року № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Український професійний банк" відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" запроваджено строком на 3 місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Позивач 01 липня 2015 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Український професійний Банк" Пантіної Л.О. із заявою, у якій просив включити договір банківського вкладу "Лояльний" № 332942 з виплатою всієї суми грошових коштів у розмірі 81000 грн. 00 коп. та всіх нарахованих відсотків за час тимчасової адміністрації з внесенням до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Також позивач 15 грудня 2015 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити чи внесений його вклад до списку акцептованих вимог кредиторів.
Листом від 25 грудня 2015 року № 01-10/6271 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Український професійний Банк" Пантіна Л.О. повідомила позивача про те, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Український професійний банк" він не заявляв Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про свої вимоги до ПАТ "Український професійний банк", а тому правові підстави щодо їх акцептування відсутні.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У цій справі спірні правовідносини виникли у звʼязку з виконанням Уповноваженою особою дій щодо акцептування вимог кредиторів, а саме акцептування заявлених вимог позивача не в повному обсязі. Дана заборгованість перед ОСОБА_4 виникла відповідно до укладеного договору із банківською установою, але внаслідок початку ліквідаційної процедури банку.