ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №826/743/15
адміністративне провадження №К/9901/5141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Кузьменка В.О. від 14.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О. від 30.07.2015 у справі №826/743/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного О.В., третя особа Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" про визнання неправомірними дії фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та просило:
1) визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича щодо невключення грошових вимог позивача в загальній сумі 506 898,84 грн., в тому числі: основного 478 072,50 грн. основного боргу, 15 979,42 грн. пені, 2 907,73 грн. 3% річних та 9 939,19 грн. витрат по сплаті судового збору, до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк";
2) зобовʼязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк", включивши вищезазначені грошові вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог та віднести вимоги до певної черги погашення;
3) зобовʼязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів в загальній сумі 506 898,84 грн., в тому числі: 478 072,50 грн. основного боргу, 15 979,42 грн. пені, 2 907,73 грн. 3% річних та 9 939,19 грн. витрат по сплаті судового збору, та віднести вимоги позивача до певної черги погашення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, позов задоволено частково: зобовʼязано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куреного Олександра Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк", включивши грошові вимоги ТОВ "Український папір" в загальній сумі 506 898,84 грн., в тому числі: основного боргу 478 072,50 грн. основного боргу, 15 979,42 грн. пені, 2 907,73 грн. 3% річних та 9 939,19 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року №339 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк", про що 14 червня 2014 року опубліковано відповідне оголошення в газеті "Голос України" №113.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 червня 2014 року №45 розпочато процедуру ліквідації та призначено Куреного О.В. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" строком на 1 рік з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року.
У звʼязку із початком процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк", 20 червня 2014 року позивач надіслав Уповноваженій особі заяву про визнання кредитором банку від 20 червня 2014 року №205/юр/14, у якій просив визнати ТОВ "Український папір" кредитором банку на загальну суму 506 898,84 грн. та перерахувати вказані кошти на поточний рахунок підприємства. До вказаної заяви позивач додав копії рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2014 року по справі №910/5945/14, наказу Господарського суду міста Києва від 13 червня 2014 року по справі №910/5945/14, протокол та наказ про призначення директора ТОВ "Український папір".
За результатами розгляду вказаної заяви, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Курений О. В. листом від 25 грудня 2014 року №651-юр повідомив позивача про відсутність правових підстав для включення його грошових вимог до реєстру акцептованих кредиторів та/або внесення пропозицій щодо затвердження виконавчої дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, з огляду на те, що резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 30 травня 2014 року по справі №910/5945/14 не містить вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Водночас, повідомлено, що грошові вимоги ТОВ "Український папір" можуть бути включені до реєстру акцептованих кредиторів у разі надання рішення суду, яким його включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між субʼєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.