ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м.Київ
справа №817/462/17
адміністративне провадження №К/9901/5724/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (суддя: Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №817/462/17 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд,
УСТАНОВИВ:
Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 79664 грн. 99 коп. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно зʼясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 30 серпня 2016 року на ділянці дороги загального користування М05 Київ - Одеса 210 км + 450 м посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на підставі направлення від 09.06.2016 №001930 проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів вантажним автомобілем марки MAN, модель 19414, д.н.з. НОМЕР_1, із причепом марки Spitzer, модель S 2400, д.н.з.НОМЕР_2, що належать на праві власності ОСОБА_1
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 30.08.2016 №0004927 про перевищення вищеозначеним транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.08.2016, на підставі яких Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.08.2016 №75, яким ОСОБА_1 нараховано плату за проїзд у розмірі 2798,12 євро, що згідно з даними НБУ станом на 30 серпня 2016 року еквівалентно 79664,99 гривень.
Зважаючи на те, що у добровільному порядку кошти у розмірі 79664,99 гривень за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачем сплачено не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з цим позовом й ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та субʼєкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.