ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №243/6470/17
адміністративне провадження №К/9901/44692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Словʼянської міської ради на постанову Словʼянського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі №243/6470/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Словʼянської міської ради про визнання дій неправомірними, зобовʼязання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В липні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 15.03.2017 у звʼязку з працевлаштуванням; зобовʼязати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з заявою від 15.03.2017 у звʼязку з працевлаштуванням.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.09.2015 по теперішній час вона є працевлаштованою особою, проте відповідач протиправно відмовив їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Постановою Словʼянського міськрайонного суду від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що позивач працевлаштувалась 01.09.2015, тобто через три місяці після припинення виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тому не має права на призначення вказаної допомоги.
Відзиви та заперечення на касаційну скаргу не надходили..
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Словʼянської міської ради, як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 12.01.2015 №1429021109.
Позивачу на сімʼю була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога, в тому числі на оплату комунальних послуг, з 20.01.2015 по 19.03.2015 в сумі 2400 грн. щомісячно, з 20.03.2015 по 19.05.2015 - 1958 грн., з 20.05.2015 по 19.07.2015 року - 1516 грн., з 20.07.2015 по 19.01.2016 - 1768 грн., з 12.03.2016 по 19.08.2016 - 1768 грн., з 12.09.2016 по 11.03.2017 - 1768 грн.
Відповідно до трудової книжки позивача, 02.02.2015 вона працевлаштувалась на посаду вихователя ДНЗ № 25, а 30 квітня 2015 року за угодою сторін звільнена.
12 травня 2015 року позивача постановлено на облік в Словʼянському міському центрі зайнятості в якості безробітної особи.
23 липня 2015 року позивача прийнято на роботу до ПЗОВ "Лісова казка", а 14.08.2015 звільнено у звʼязку із закінченням строку дії трудового договору.
З 25.08.2015 по 31.08.2015 позивач перебувала на обліку в Словʼянському міському центрі зайнятості.
З 01.09.2015 року позивач працює педагогом-організатором у Словʼянській загальноосвітній школі № 13.
15 березня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, що вона працевлаштована в Словʼянській ЗОШ І-ІІІ ст. № 13.
Рішенням відповідача від 06.04.2017 на підставі вказаної заяви позивача продовжено виплату допомоги. Така допомога нараховувалась на малолітнього ОСОБА_4 в розмірі 884 грн. та на малолітню ОСОБА_5 в розмірі 884 грн. Загальний розмір допомоги склав 1768,00 грн. Вказана допомога виплачувалась впродовж періоду з 15.03.2017 року по 14.09.2017. Згідно із вказаним рішенням позивач та її чоловік не працюють, тому вони не включені до розрахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015.
21 червня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про розʼяснення причин припинення нарахування державної допомоги на неї.
Відповідач листом № х-1365-2.1-6.2 від 05.07.2017 повідомив позивача, що у призначенні виплат щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін їй відмовлено на підставі п. 7, оскільки вона у період з січня 2015 року по липень 2015 року не працевлаштувалася.
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після спливу наступного за припиненням виплати щомісячної адресної допомоги шестимісячного строку та за умови офіційного працевлаштування на підконтрольній українській владі території позивач має право на відновлення виплати такої допомоги. А тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.