ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3359/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
позивача - Лабунської М. П. (адвокат),
відповідача - Островерхого С. А. (адвокат),
третьої особи-1 - Мартиновського І. В. (адвокат), Пінака Є. Р. (адвокат),
третьої особи-2 - Костюченко І. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "F&C Realty" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 (суддя Босий В. П.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (головуючий - Мальченко А. О., судді: Дикунська С. Я., Жук Г. А.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "F&C Realty"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек",
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання іпотеки припиненою
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство "F&C Realty" (далі - ПрАТ "F&C Realty", Товариство, Іпотекодавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 02.07.2018 про зміну підстав позову) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, Іпотекодержатель) про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 від 25.11.2005 (далі - іпотечний договір №1268И/1105), укладеним між сторонами в забезпечення виконання грошового зобовʼязання за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 (далі - кредитний договір №1248м-08), укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінек" (далі - ТОВ "Промінек", Позичальник, Боржник).
2. Позовна заява обґрунтовується наявністю підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 зважаючи на зміну основного зобовʼязання за кредитним договором №1248м-08 без згоди Товариства як майнового поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця, та обставини пропуску Іпотекодержателем строку позовної давності, закінчення строку дії іпотечного договору №1268И/1105, а також повного погашення Позичальником та його поручителями заборгованості.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 256, 266, 267, 572, 575, 593, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку" та статей 13, 73, 74, 76, 77, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) Законом України "Про іпотеку", який містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, не визначено такої підстави як зміна зобовʼязання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності Іпотекодавця; 2) норми глави 50 ЦК України (Припинення зобовʼязання) не передбачають такої підстави для припинення зобовʼязання як сплив позовної давності, у звʼязку з чим безпідставним є твердження позивача про припинення іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 внаслідок пропуску відповідачем строку позовної давності; 3) матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобовʼязання за кредитним договором №1248м-08 є погашеним чи припиненим, тому відсутні правові підстави для припинення правовідносин, які виникли у сторін з метою забезпечення виконання вказаного зобовʼязання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "F&C Realty" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 253, 613, 616 ЦК України, статей 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до 01.01.2006) та статей 74, 76, 77, 236, 238 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) у звʼязку з відсутністю в іпотечному договорі №1268И/1105 такої істотної умови як порядок виконання основного зобовʼязання, такий договір вважається неукладеним, відтак відносини іпотеки між сторонами не виникли; 2) судами не аргументовано відхилення додаткової угоди від 01.09.2015 до кредитного договору №1248м-08 та наявної у справі квитанції №ПН582401від 05.07.2018, якими підтверджується повне виконання Позичальником цього кредитного договору шляхом погашення ліміту заборгованості в сумі 4325 грн. з урахуванням відсотків; 3) строк дії іпотечного договору №1268И/1105 закінчився 01.06.2012, тобто з дати повернення кредиту, визначеної кредитним договором №1248м-08, внаслідок чого іпотечний договір припинився 01.06.2012, а положення вказаного кредитного договору про його дію до повного виконання Позичальником своїх зобовʼязань є нікчемним; 4) при нарахуванні пені за прострочення сплати основного боргу та відсотків в іноземній валюті має місце прострочення кредитора, так як Банк з 02.06.2008 жодного разу не повідомив майнового поручителя про порушення Позичальником умов кредитного договору №1248м-08.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
8. ТОВ "Промінек" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити в повному обсязі з урахуванням доводів, у ній наведених.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. 25.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Іпотекодержатель), та Закритим акціонерним товариством "F&C Realty", правонаступником якого є ПрАТ "F&C Realty" (Іпотекодавець), було укладено іпотечний договір №1268И/1105, за умовами пунктів 1, 2 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежиле приміщення (в літ. "Л"), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 322,90кв.м. (далі - предмет іпотеки). Зазначений предмет іпотеки передається у заставу як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих громадянину України ОСОБА_9 (позичальник) за кредитним договором №1631pv-10-05 від 31.10.2005 (надалі - основне зобовʼязання) на суму 2400000 дол. США строком до 31.10.2006, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки, вказаної в пункті 21 основного зобовʼязання, а також комісійної винагороди за основним зобовʼязанням, неустойки за цим договором або за основним зобовʼязанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобовʼязанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі, витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.
10. 10.06.2008 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Промінек" було укладено кредитний договір №1248м-08, за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
11. Договором від 08.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору пункт 2 останнього викладено в наступній редакції: "Зазначений предмет іпотеки передається у заставу, як забезпечення кредитних ресурсів, виданих: 1) громадянину ОСОБА_10 (позичальник-1) за договором про відкриття кредитної лінії №1622pv-09-05 від 14.09.2005 на суму 1872428 дол. США; 2) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за договором про відновлювальну кредитну лінію №549 pv-01-05 від 10.05.2005 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 84800000 дол. США; 3) ТОВ "Промінек" (позичальник-2) за кредитним договором №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 400000000 грн.
12. Договором від 24.06.2011 про внесення змін до іпотечного договору №1268И/1105 сторони погодили викласти пункт 2 цього договору в наступній редакції: "Зазначений предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Промінек" за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами та додатками до нього (основне зобовʼязання) на загальну суму 516000000 грн., строком до 01.06.2012, а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1 основного зобовʼязання та змінами до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобовʼязанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником заставодержателю згідно пункту 3.4 основного зобовʼязання та змін до нього. У випадку зміни сторонами основного зобовʼязання, Іпотекодавець зобовʼязується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.
13. У звʼязку з невиконанням боржником грошового зобовʼязання за кредитним договором №1248м-08, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до ПрАТ "F&C Realty" з листом №3-242100/10899 від 04.10.2016, в якому вимагало протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги повернути кредитні кошти та погасити заборгованість за цим кредитним договором, яка станом на 01.09.2016 складала 450572622,53 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 75,29 дол. США та 100 Євро, сума простроченої заборгованості по відсоткам - 146524849,08 грн., 7236853,43 грн., 1319183,97 фунтів стерлінгів та 4308,92 Євро, а також пеня за прострочення основного боргу, відсотків - 70008867 грн. У вказаному листі відповідач зазначив, що у разі невиконання даних вимог останній залишає за собою право розпочати процедуру стягнення на заставлене майно, а саме: нежиле приміщення (в літ. "Л"), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 322,90кв.м.
14. Додатковою угодою від 01.09.2015 до кредитного договору №1248м-08 та додатком №32 від 01.09.2015 до нього встановлено, що ліміт суми заборгованості ТОВ "Промінек" перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" становить 4325 грн., але не більше та не менше залишку фактичної позичкової заборгованості, яка має бути погашена до 01.03.2016 включно.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
16. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
17. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субʼєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
18. Вирішуючи спір, суд повинен надати обʼєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
19. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Обʼєднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобовʼязань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
20. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
21. Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацом 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).
22. Позивачем як іпотекодержателем обрано такий спосіб судового захисту як визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 і така вимога є належним способом захисту цивільних прав (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/7228/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17 та від 18.07.2018 у справі № 910/18160/17).
23. Відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобовʼязання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
24. Разом з тим, згідно з частинам 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
25. Колегія суддів зазначає, що особливості окремих видів застав, в тому числі іпотеки, можуть визначатися іншими законами, а саме Законом України "Про іпотеку".
26. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобовʼязання нерухомим майном (абзац 3); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобовʼязання або зобовʼязання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 7); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовʼязання іншої особи-боржника за основним зобовʼязанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац 8); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобовʼязання (абзац 10).
27. Таким чином іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобовʼязання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобовʼязання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.
28. Так, згідно з імперативними вимогами частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобовʼязання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
29. Відхиляючи доводи позивача щодо припинення іпотечного договору №1268И/1105 з підстав зміни основного зобовʼязання за кредитним договором №1248м-08 без згоди Товариства як майнового поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що статтею 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави припинення іпотеки як зміна зобовʼязання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця. Адже підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобовʼязання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобовʼязання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Крім того, сприйняття положення частини 1 статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.10.2012 у справах №№5004/2440/11; 5023/6981/11; 4/270-13/68 та постановах Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №206/3076/17, від 04.10.2018 у справі №908/2116/17).
30. Враховуючи імперативну норму частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зміст вказаної норми є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а до наведеного переліку підстав припинення іпотеки не входить така підстава, як зміна зобовʼязання без згоди майнового поручителя (іпотекодавця), внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто на відміну від статті 28 Закону України "Про заставу", яка передбачає можливість припинення застави в інших випадках припинення зобовʼязань, установлених законом (зокрема, згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України), Закон України "Про іпотеку" таких випадків не встановлює. При цьому в даному випадку пріоритетність застосування до спірних іпотечних правовідносин імперативної норми частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003р. перед диспозитивною нормою статті 28 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992р. вбачається з припису пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.