ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа №753/16525/16-ц
Провадження № 14-574цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СитнікО. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (далі - КП "Київблагоустрій"), Департамент міського та збереження природного середовища Київської міської ради (далі - Департамент КМР), Київська міська державна адміністрація (далі - КМДА), КМР, Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Болотова Є. В., Білич І.М., Поліщук Н. В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до КП "Київблагоустрій", Департаменту КМР, КМДА, КМР, ГУ НП у м. Києві про стягнення грошової компенсації, упущеної (втраченої) вигоди та відшкодування моральної шкоди, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів компенсацію завданої майнової шкоди у розмірі 8 821 000,00 грн, моральної шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн, а також понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 817 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником нежитлового приміщення площею 278,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1.
Вказував, що 23 - 26 серпня 2016 року співробітники КП "Київблагоустрій" знищили нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим йому завдали майнової шкоди.
Позивач вважає, що вчинення вказаних незаконних дій відбулося через недбале ставлення до своїх службових обовʼязків працівників патрульної поліції ГУ НП у м. Києві, які не забезпечили збереження нежитлового приміщення, внаслідок чого йому було завдано також моральних страждань, у звʼязку із чим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Кириченко Н. О. від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів наявність завданої йому шкоди, протиправних дій відповідачів, їх вини, а також причинного звʼязку між шкодою та протиправними діями.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розгляд справи за вимогами позивача, який є фізичної особою - підприємцем, про відшкодування шкоди до інших юридичних осіб згідно зі статями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) та статтею 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) належить до юрисдикції господарських судів.
Також апеляційний суд зазначив, що договори оренди нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1, ОСОБА_3 та інші особи уклали як фізичні особи - підприємці.
Короткий зміст касаційної скарги
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець, тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Матеріали справи не містять доказів або відомостей про наявність у нього статусу фізичної особи - підприємця, а правовстановлюючі документи про право власності на знищене нерухоме майно чітко ідентифікують його, як громадянина України без відповідного запису про статус власника нерухомого майна, як фізичної особи - підприємця.
Позиція інших учасників справи
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення представників КП "Київблагоустрій", Департаменту КМР, КМДА, КМР та ГУ НП у м. Києві, в яких зазначалося, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивач не довів позовних вимог.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у звʼязку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та субʼєктною підсудністю.
Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:
1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Указана норма визначає обʼєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повʼязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субʼєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд установив, що ОСОБА_3 є власником нежитлового будинку (приміщення) (літ. "А") площею 278,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року серії НОМЕР_1.
Рішенням КМР від 05 березня 2015 року № 210/1075 позивачу як фізичній особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового будинку, магазину, що знаходиться на АДРЕСА_1.
За результатами проведення перевірки правомірності встановлення малих архітектурних форм (тимчасових споруд) на АДРЕСА_1 інспектором КП "Київблагоустрій" встановлено факт порушення Правил благоустрою м. Києва, а саме - розміщені елементи благоустрою (тимчасові споруди) за відсутності відповідної проектно-дозвільної документації.
У звʼязку з цим видано припис від 29 липня 2016 року № 1612509, відповідно до якого ОСОБА_3 запропоновано усунути виявлені порушення у триденний термін шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення вищевказаних споруд та попереджено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи, передбачені чинним законодавством.
ОСОБА_3 не виконав припис, у звʼязку із чим 17 серпня 2016 року Департаментом КМР прийнято рішення (доручення) № 386/08-16 про демонтаж вказаних самовільно встановлених елементів благоустрою.
25, 26, 27 серпня 2016 року силами КП "Київблагоустрій" та підрядної організації було проведено демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме павільйону, розташованого на АДРЕСА_1, складено відповідні акти із описом майна.
05 вересня 2016 року Департаментом КМР ОСОБА_3 видано декларацію про початок виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлових приміщень, що знаходяться на АДРЕСА_1.
Основним наведеним у касаційній скарзі доводом зазначено ті обставини, що позивач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа. Доказів про набуття ним статусу підприємця матеріали справи не містять. Знищене, на думку позивача, нерухоме майно належало на праві власності йому як фізичній особі, у звʼязку із чим спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.