Постанова
іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 757/35596/18-к
провадження № 51-8819км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,
за участю:
секретаря судового
засідання Демчука П. О.,
прокурора Рибачук Г. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника МельничукаВ. І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 вересня 2018 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 23 липня 2018 року повернув захиснику Мельничуку В. І. його заяву про забезпечення прав та свобод особи в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, до якого застосовано тримання під вартою.
Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 3 вересня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника Мельничука В. І. на ухвалу слідчого судді від 23 липня 2018 року.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України апеляційну скаргу подано на рішення слідчого судді, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мельничук В. І., посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суддя апеляційного суду безпідставно відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, при цьому не врахував висновки Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 жовтня 2017 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Рибачук Г. А. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечуються в порядку, визначеному процесуальним законом.