Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 213/2019/17
провадження № 51-9832км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040630000032, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у звʼязку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1В обвинувачувався в одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за таких обставин.
Відповідно до наказу № 267-к від 05 вересня 2012 року начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначений на посаду завідувача Інгулецького районного сектору у м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та відповідно ст.ст. 25, 26 Закону України "Про державну службу", а також приміток до ст.ст. 364 та 368 КК України, ОСОБА_1 є службовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Проте, у порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", інших нормативно-правових актів, які регламентують його діяльність та посадової інструкції, ОСОБА_1 одержав неправомірну вигоду за таких обставин:
Так, 17 березня 2017 року, приблизно о 12:00 год., ОСОБА_1, будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні службового кабінету Інгулецького PC ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська (Мануїльського), 9-Б, під час здійснення прийому документів від ОСОБА_2, який звернувся з приводу видачі йому запрошення на отримання візи для вʼїзду в Україну його знайомому громадянину Єгипту - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_2 передати йому неправомірну вигоду у сумі 150 (сто пʼятдесят) доларів США, що еквівалентно 4035 грн., відповідно курсу НБУ станом на 17 березня 2017 року, за обіцянку здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави - начальника чи заступника ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області щодо видачі запрошення на отримання візи для вʼїзду в Україну громадянину Єгипту - ОСОБА_4.
22 березня 2017 року, приблизно об 11:00 год., завідувач Інгулецького PC ГУ ДМСУ в області ОСОБА_1 у службовому кабінеті Інгулецького PCГУ ДМСУ в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська (Мануїльського), 9-Б, використовуючи службове становище, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_2, неправомірну вигоду у сумі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, виходячи з курсу 28 гривень за 1 долар США, за обіцянку здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави - начальника чи заступника ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області щодо прийняття останнім позитивного рішення та видачі запрошення на отримання візи для вʼїзду в Україну громадянину Єгипту - ОСОБА_4.
За цих обставин, органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, за ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. Зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи, які були наведені в апеляційній скарзі, а також не навів обґрунтування своїх висновків на спростування його доводів і не мотивував свого рішення належним чином, внаслідок чого постановив ухвалу, яка за змістом не відповідає вимогам КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.