ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 626/549/16-к
провадження № 51-7668 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання КротаІ.М.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника КузьмінаС.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року стосовно
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4
уродженця с. Петрівка Красноградського району
Харківської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_5
уродженця с. Верхнє Лісічанського району
Луганської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_2
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2018 року, засуджено:
- ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, повʼязані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 2 роки,
- ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, повʼязані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.
Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, працюючи водіями автотранспортних засобів, будучи матеріально відповідальними особами, за попередньою змовою групою осіб разом з операторами з добування нафти Єфремівський ЦВНГК ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, контролерами (охоронниками) ТОВ "Бастіон-Сервіс" ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, підприємцем ОСОБА_11, які вироком Красноградського районного суду Харківської області від 20 травня 2016 року засуджені за ч. 3 ст. 191 КК України, та з іншою особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, вчинили привласнення та розтрату газового конденсату, а саме: 06 грудня 2013 року - 6,873 т на загальну суму 42 681 грн 33 коп, 10 жовтня 2014 року - 6,899 т на загальну суму 73 060 грн 41 коп, 14 березня 2014 року - 10,725 т на загальну суму 68 532 грн 75 коп, 06 жовтня 2014 року - 10,583 т на загальну суму 112 073 грн 97 коп, 08 жовтня 2014 року - 10,865 т на загальну суму 115 060 грн 35 коп, 09 жовтня 2014 року - 10,795 т на загальну суму 114 319 грн 05 коп, 23 грудня 2014 року- 10,865 т на загальну суму 115 060 грн 35 коп, який поставлявся на Хрестищенські ГСК в с. Першотравневе Красноградського району Харківської області, заподіявши матеріальної шкоди ГПУ "Шебелинкагазвидобування" у вказаному розмірі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду: - не переглянув рішення суду першої інстанції про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченим; - не врахував усіх доводів його апеляційної скарги щодо безпідставного виключення з обвинувачення ст. 28 КК України та перекваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ч. 5 на ч. 3 ст. 191 КК України; - не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.