Постанова
іменем України
11 квітня2019року
м. Київ
справа № 161/14423/18
провадження № 51-10203км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,
заучастю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Степанюка С.Є. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22018030000000126, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.ПерекораСтарокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстрованого там само АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
28 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області затвердив угоду про визнання винуватості від 4 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 2201800000000126 від 3 вересня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2КК, між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної
служби управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Лісовецьким О.П. та підозрюваним ОСОБА_3
Суд визнавОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 369-2 КК,і призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі
1470 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24990 грн.
ЗапобіжнийзахідОСОБА_3. до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді застави із покладеними раніше обовʼязками, визначеними
ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згідно з ухвалою суду від 27 липня 2018 року.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК, після набрання вироком законної сили, заставу в сумі 260000 грн, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області, згідно квитанції
№ 0.0.1096045098.1 від 28 липня 2018 року ухвалено повернути заставодавцю-ОСОБА_1
Вирішено питання речових доказів та зняття арешту в кримінальному провадженні.
Зазначений вирок суду першої інстанції в інтересах ОСОБА_2 оскаржено адвокатом Степанюком С.Є.
За ухвалою Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2018 року апеляційну скаргу захисника Степанюка С.Є. в інтересах ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2018 року на підставі
угоди про визнання винуватості, яка укладена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3,повернутоапелянту з посиланням на те, що він відповідно
до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК не має повноважень оскаржувати вирок
на підставі угоди, яка укладена з іншим обвинуваченим.
Вимоги касаційної скарги
У касаційній скарзі захисник Степанюк С.Є. просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 листопада 2018 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, порушив норми КПК та його конституційне право на
оскарження судового рішення, що стосується інтересів ОСОБА_2
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу адвоката Степанюка С.Є. обґрунтованою і просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Статтею 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Крім норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 КПК, які гарантують доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права також забезпечує Конституція України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129).
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями ст. 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюєКонституційний Суд України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмеженим (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).