Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 р.
м. Київ
Справа № 233/4985/17
Провадження № 51-9182 км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Тімчинської І. О.,
за участю:
прокурора Єременка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2017051100000368, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Душанбе Республіки Таджикистан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням обовʼязків: періодично зʼявлятися для реєстрації до командира військової частини, повідомляти командира військової частини про зміну місця служби. В разі звільнення з військової служби зобовʼязати ОСОБА_2 періодично зʼявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 липня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
У період з 13 квітня до 11 вересня 2017 рокуОСОБА_2, проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А 2167 та перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 7 механічної роти 3 механізованого батальйону, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, маючи обʼєктивні можливості своєчасно прибути на службу та виконувати обовʼязки військової служби, у порушення вимог статей 9, 11, 14, 16, 127, 128, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та умов укладеного контракту про проходження військової служби без поважних причин та дозволу командування, не зʼявлявся на службу до розташування військової частини та перебував за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1, проводячи час вільно на власний розсуд, не повʼязуючи його з виконанням обовʼязків несення військової служби, не вживаючи заходів для повернення до військової частини А2167.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначає вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_2 безпідставно виключив таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину в умовах особливого періоду, що потягло за собою неправильну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 4 на ч. 3 ст. 407 КК України. Посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України. На його думку, апеляційний суд необґрунтовано відхилив доводи прокурора і залишив вирок місцевого суду без змін, безпідставно не дослідивши докази у провадженні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Єременко М. В. підтримав касаційну скаргу та просив залишити її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.