Постанова
Іменем України
15 квітня2019 року
м. Київ
справа № 335/6544/14-ц
провадження № 61-846св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_5,ОСОБА_4,третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Пянтковська Оксана Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17 квітня 2015 року у складі судді Гашук К. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2000 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який розірвано 05 березня 2014 року.
За період перебування в шлюбі ними було придбано відповідне рухоме і нерухоме майно, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за відповідачем та існує на час розгляду справи. Оскільки, ОСОБА_5 не визнає права позивача на спірне майно, ОСОБА_4 звернулась з вищевказаним позовом до суду.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги,ОСОБА_4 просила визнати спільним майном подружжя, набутим сторонами за час шлюбу: автомобіль Audi А6; автомобіль Nissan Rouge,; автомобіль Toyota RAV4; нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлове приміщення V, VIII, літ А-9, А (1), торгового залу № 2, площею 50 кв. м, що спільно із часткою ОСОБА_7 складає 2/25 частини нежитлових приміщень V, VIII, літ А-9, А (1); стягнути з ОСОБА_5 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки вищезазначеного спільного майна подружжя, виходячи із його реальної вартості, підтвердженої документально.
У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Пянтковська Оксана Григорівна, про визнання недійсним договору дарування, поділ спільного майна подружжя, визнання права особистої приватної власності.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що до офіційного оформлення розірвання шлюбу, сторони у справі здійснили добровільний розподіл спільного майна подружжя, вчинили певні дії для його розподілу, однак ОСОБА_4 наміру виконувати в повному обсязі домовленість про добровільний розподіл майна немає.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_5 просив визнати недійсним договір від 21 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; поділити спільне майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, автомобіль Toyota RAV4, виділити ОСОБА_5 на його частку автомобіль Nissan Rouge; визнати за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на 1/25 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні V, VIII, літ. А-9, А (1), торгового залу № 2-а площею 50 кв. м, що спільно із часткою ОСОБА_7 складає 2/25 частин нежилих приміщень V, VIII, літ А-9, А (1); визнати за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на автомобіль Audi А6; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя у розмірі 287 741 грн; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/2 частку сплаченої ним заборгованості за кредитним договором з відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" у розмірі 14 618,01 грн; стягнути з ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти в сумі 40 000 дол. США, що на момент подання позовної заяви складало 644 600,95 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на автомобіль Audi А6, державний номер НОМЕР_1.
Визнано обʼєктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 автомобіль Toyota RAV4, державний номер НОМЕР_2 та 1/25 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні V, VIII, літ А-9, А (1), торгового залу № 2-а площею 50,0 кв. м, що спільно із часткою ОСОБА_7 складає 2/25 частини нежилих приміщень V, VIII, літ. А-9, А (1).
В рахунок поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на автомобіль Toyota RAV4, державний номер НОМЕР_3.
В рахунок поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_5 1/25 частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні V, VIII, літ А-9, А (1), торгового залу № 2-а площею 50,0 кв. м, що спільно із часткою ОСОБА_7 складає 2/25 частини нежилих приміщень V, VIII, літ. А-9, А (1).
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя в сумі 1 565 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/2 частину сплаченої ним заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 618,01 грн.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановивши обсяг спільно нажитого майна сторін у справі, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зʼясувавши джерело і час його придбання, дійшов висновку про наявність правових підстав для його поділу. При цьому, задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на автомобіль Audi А6, місцевий суд виходив з того, що відповідний транспортний засіб не підлягає включенню до складу спільно набутого майна подружжя і не може бути предметом поділу між ними, оскільки задовго до його придбання сторони фактично припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства і стали проживати окремо один від одного.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що суд всебічно та повно зʼясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення місцевого суду в частині відмови в позові ОСОБА_5 щодо визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири колегією суддів не переглядалося.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого суду було залишено поза увагою, висновки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року про те, що між сторонами не було встановлено режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України, а тому щодо спірного майна у вигляді автомобіля Аudi А6, не виникли правові наслідки встановлення режиму окремого проживання, передбачені статтею 120 СК України. Отже, такий транспортний засіб в даному випадку повинен враховуватися при визначенні загальної маси спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу, а також можливих варіантів поділу. Крім тогоОСОБА_4 не погоджується з висновками судів щодо розміру стягнутих коштів в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.