Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 175/5124/15-ц
провадження № 61-9463св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцева ТетянаМиколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Реброва С. О.,
від 27 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 12 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцева Т. М., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2009 року між сторонами було укладено договір дарування, відповідно до якого він подарував відповідачу будинок АДРЕСА_1 Зазначав, що при вчиненні спірного правочину він помилився щодо обставин, що мають істотне значення, вважаючи що укладає договір довічного утримання.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування від 02 грудня 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_3
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявила відповідач.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неправильного сприйняття ним фактичних обставин при укладенні договору дарування, що вплинуло на його волевиявлення, тому підстави для визнання спірного договору недійсним на підставі частини першої статті 229 ЦК України відсутні. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, безпідставно застосував наслідки спливу строку позовної давності, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, а саме: не зʼясували стан його здоровʼя, місце його проживання, відсутність у нього іншого житла, фактичне проживання у спірному будинку після укладення договору дарування.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду апеляційної
інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
02 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі пʼяти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2009 року ОСОБА_2 за попередньо досягнутою домовленістю з ОСОБА_3 уповноважив її бути його представником у підприємствах, установах та інших організаціях з питань одержання необхідних документів для дарування належного йому на праві приватної власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2
(т. 1, а. с. 50).
02 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено у письмовій, нотаріально посвідченій формі договір дарування житлового будинку, за умовами якого позивач, як дарувальник, безоплатно передав у власність відповідачу, як обдарованій, належний йому на праві приватної власності будинок АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 66).
02 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено у письмовій, нотаріально посвідченій формі договір дарування земельної ділянки, за умовами якого позивач, як дарувальник, безоплатно передав у власність відповідачу, як обдарованій, належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,2813 га по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 80).
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 року у цивільній справі № 2-5719/11 шлюб, зареєстрований 09 березня 1989 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, розірвано (т. 1, а. с. 8).
09 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.
20 грудня 2012 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та зареєстрував своє місце проживання АДРЕСА_4. Згідно пояснень позивача, наданих у судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, він фактично проживає за вказаною адресою з моменту реєстрації.
ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у відділенні променевої терапії
з 21 листопада 2011 року по 08 грудня 2011 року, йому було проведено відповідне лікування та направлено в онкологічний диспансер, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого
№ 4895/131614 (т. 1, а. с. 40).
ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 01 січня 2012 року по 03 лютого 2012 року. 24 січня 2012 року йому було зроблено операцію, що також підтверджується виписним епікризом з медичної картки стаціонарного хворого № 131614 (т. 1, а. с. 41).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.