Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 569/7795/17
провадження № 61-15900св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Першко О. О., від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., від 31 січня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та перевід прав та обовʼязків покупця.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що згідно укладеного 27 липня 2011 року договору купівлі-продажу № 1234 вона відчужила ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 за 50 581, 00 грн і в цей день за отримані кошти придбала іншу квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_7, вартість якої складала 45 206, 00 грн. Право власності на спірну квартиру було оформлено на неї та ОСОБА_5 Вказувала, що договір купівлі-продажу є недійсним в частині, що стосується покупця ОСОБА_5, оскільки майно було придбане нею за її власні кошти.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити, визнати договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, укладений 27 липня 2011 року між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, недійсним в частині покупця ОСОБА_5 та перевести його права та обовʼязки як покупця на неї ОСОБА_4
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки оспорений позивачем договір купівлі-продажу відповідає чинному законодавству та волевиявленню сторін за договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбавалась за її особисті кошти, особисто для неї і що договір купівлі-продажу укладався фактично для неї, а також того, що її волевиявлення придбати квартиру для проживання сімʼї на час вчинення правочину не було вільним, відбулось помилково та не відповідало її внутрішній волі. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сторони, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, не мали наміру на досягнення правових наслідків, обумовлених ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира була придбана за особисті кошти позивача, отримані нею від відчуження належної їй на праві власності квартири. Судами не надано належної оцінки походженню грошових коштів, за які було придбано квартиру, частина якої є предметом спору, при вирішенні якого, не застосовано положення статей 57, 60 СК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. Позивачем не надано доказів, що спірна квартира придбана за її особисті кошти, враховуючи реальну вартість квартири.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 липня 2009 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року у справі № 569/12087/16-ц розірвано (а. с. 104, 170).
Згідно показань відповідача, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, з 2006 року сторони проживали разом у квартирі АДРЕСА_2.
З 02 вересня 1994 року позивачу на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1.
27 липня 2011 року позивач вказану квартиру продала ОСОБА_6 за 50 581, 00 грн, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 27 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Січовою Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1234 (а. с. 5).
В той же день, 27 липня 2011 року, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Січовою Т. І. був посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1237 договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_2, відповідно до якого вказана квартира була придбана ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у ОСОБА_7 за 45 206, 00 грн, у рівних частинах по 1/2 (а. с. 4).
Пунктом 1.1 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що продавець зобовʼязується передати майно у спільну часткову власність покупців, а покупці зобовʼязуються прийняти майно у рівних долях по 1/2 кожен і сплатити за нього обумовлену грошову суму пропорційно своїй частці.
У пунктах 3.1, 3.2, 3.3 сторони погодили вартість квартири 45 206, 00 грн, а також підтвердили факт повного розрахунку за продану (спірну) квартиру.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.