РІШЕННЯ
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/47/19
адміністративне провадження №П/9901/47/19
Верховний Cуд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Ханової Р.Ф.,
суддів Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю.С.
за участю сторін, їх представників:
позивач - не зʼявився,
від позивача - ОСОБА_1 на підставі ордера від 21 січня 2019 року Серії ХВ № 000099
від відповідача - Білопольської Н.А. на підставі довіреності від 22 січня 2019 року № 19-401/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
І. ПРОЦЕДУРА І АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
25 січня 2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач у справі) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, відповідач у справі), в якому з урахування уточненої позовної заяви від 07 лютого 2019 року просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року № 1990/ко -18, яким визначено, що суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 не склала іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року №33/зп-18, відмовлено судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів, визнано суддю Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3.
Позов обґрунтовує тим, що спірне рішення відповідача не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення, мотиви, з яких Комісія дійшла відповідного висновку.
Зазначає, що перший етап кваліфікаційного оцінювання відбувався у непрацездатному стані позивача, оскільки в період з 27 березня 2018 року по 13 квітня 2018 року ОСОБА_3 була тимчасово не здатна здійснювати свої професійні функції, про що свідчить листок непрацездатності серії АДВ №661939 від 27 березня 2018 року, наслідком чого стали низькі результати складеного 02 квітня 2018 року іспиту. Доводить, що залишення без відповіді звернень позивача від 16 липня 2018 року про повторне призначення першого етапу кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача та від 27 грудня 2018 року з вимогою переглянути спірне рішення Комісії суперечить принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України, а також "недискримінацію і рівність перед законом".
Позивач вказує, що здійснення іспиту під час її тимчасової непрацездатності у робочий час - є прямим порушенням міжнародних норм, Конституції України, гарантій суддів, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII та норм трудового законодавства України.
Також зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає головній меті оцінювання - виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Правовими підставами позовних вимог визначені положення статей 8 Конституції України; пункту 1 частини пʼятої статті 48, 53, 84, 88 та частини сьомої і восьмої статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, вимоги пунктів 12, 13, 14 розділу III Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 03 листопада 2016 року № 143/ЗП-16 у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18. Також позивач зазначає про порушення відповідачем Загальної декларації прав людини (Генеральна Асамблея ООН 10.12.48), в частині де кожній людині гарантовано право на справедливі і сприятливі умови праці (стаття 23) та соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені (стаття 28).
25 лютого 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а рішення Комісії від 21 грудня 2018 року №1990/ко-18 є обґрунтованим, його зміст відповідає суті законодавчого регулювання.
У параграфі 7 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 17 (2014) зазначено: "Оцінювання суддів проводиться для визначення можливостей окремих суддів, а також якості і кількості завдань, які вони виконали…".
При цьому пункт 12 параграфу 49 цього Висновку № 17 (2014) вказує на те, що "Само по собі несприятливе оцінювання не повинно бути (крім виняткових обставин) причиною для звільнення з посади. Це має відбуватися … якщо неминучий висновок з процесу оцінювання полягає в тому, що суддя не здатний або не бажає виконувати свої суддівські функції на обʼєктивно визначеному мінімальному прийнятному рівні…".
Ці основоположні принципи формування суддівського корпусу імплементовані у національне законодавство, що визначають основні складові авторитету судової влади та довіри до суду.
Вважає, що твердження позивача про знаходження її у непрацездатному стані під час складення іспиту та забезпечення Комісією встановлення для неї нових строків кваліфікаційного оцінювання є надуманими та невиправданими, адже не складення іспиту не може бути підставою для призначення нової дати його проведення. Крім того, у день складення іспиту 02 квітня 2018 року перед початком та безпосередньо під час проведення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді суддя Фатєєва Н.І. не повідомляла (як усно, так і письмово) про неможливість складення іспиту або окремих його стадій у звʼязку зі станом здоровʼя, а також доводів на підтвердження тимчасової непрацездатності у цей період Комісії не надавала.
11 березня 2019 року у судовому засіданні представник позивача надав відповідь на відзив у цій справі, у якій додатково зазначив, що зі змісту заяв позивача від 16 липня 2018 року, 28 вересня 2018 року, 26 жовтня 2018 року вбачається, що позивач просила скасувати результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання, який включає в себе і практичне завдання. При цьому, ні законодавчо, ні підзаконними нормативними актами позивач не обмежена у мотивах та формі такого оскарження.
Тому вважає, що відповідач мав розглянути вказані заяви у пленарному складі відповідно до вимог абзацу 4 частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12 липня 2018 р. N 2509-VIII.
Вказує, що підтвердження позивачем своєї непрацездатності в період складення іспиту - є поважною причиною просити Комісію не враховувати результати такого іспиту, складеного позивачем 02 квітня 2018 року, та застосувати аналогічні наслідки наслідкам неприбуття на іспит з поважних причин, призначивши іншу дату складення "Іспиту".
У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановив наступне.
07 вересня 1996 року Указом Президента України №814/96 ОСОБА_3 призначено строком на пʼять років на посаду судді Комінтернівського районного суду міста Харкова.
05 липня 2001 року постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" №2613-ІІІ позивача обрано на посаду судді Комінтернівського районного суду міста Харкова безстроково.
30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та Закон України від 02 червня 2016 року №1402- VIII "Про судоустрій і статус суддів".
01 лютого 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення №8/зп18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність займаній посаді окремих суддів місцевих та апеляційних судів, згідно з додатком 1 до цього рішення позивача включено в список суддів, стосовно яких призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.
02 березня 2018 року Комісія прийняла рішення №33/зп-18, яким визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, призначеного її рішенням від 01 лютого 2018 року №8/зп18, визначила черговість стадій складення іспиту, встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування, 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
02 квітня 2018 року позивач склала анонімне письмове тестування, отримавши при цьому 56,25 балів з 90 максимально можливих.
Цього ж дня позивач виконала практичне завдання, отримавши при цьому 42 бала зі 120 максимально можливих.
16 липня 2018 року позивач звернулася до Комісії із заявою, в якій просила скасувати результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит" від 02 квітня 2018 року відносно судді Комінтернівського районного м. Харкова ОСОБА_3; визнати поважною причину повторного призначення першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит" відносно судді Комінтернівського районного м. Харкова ОСОБА_3; призначити дату та час складення першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит" відносно позивача.
18 грудня 2018 року позивач у заяві просила визнати поважною причину неприбуття її на засідання Комісії, що призначене на 21 грудня 2018 року, та відкласти питання "про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" відносно судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3. на іншу зручну для Комісії дату.
21 грудня 2018 року Комісія прийняла рішення №1990/ко-18, яким визначила, що суддя Комінтернівського районного суду міста Харкова ОСОБА_3 не склала іспиту для суддів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року №33/зп-18, відмовлено судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займані посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів, визнано суддю Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3.
Спірне Рішення мотивоване тим, що позивач не склала іспиту, оскільки отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, тому не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Правовими підставами спірного Рішення визначено положення пункту 16-1 розділу XV Конституції України, статей 83, 85, пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, підпункти 5.1.1.1, 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ, пункт 9 глави 6 розділу ІІ, пункт 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
27 грудня 2018 року позивач не погодилася зі спірним рішенням та звернулася до відповідача з заявою про його перегляд та просила оголосити перерву у вирішенні питання визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_3. на відповідність займаній посаді за результатами складення іспиту та допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" - до вирішення питання за результатами розгляду заяви "про повторне призначення першого етапу кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Фатеєвої Н.І." від 16 липня 2018 року.
Водночас, Судом встановлено, що 12 листопада 2018 року Комісія листом за підписом члена Комісії Бутенка В.І. повідомила позивача про те, що на засіданні Комісії 05 листопада 2018 року розгляд її заяв від 16 липня 2018 року, 28 вересня 2018 року, 26 жовтня 2018 року про скасування результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит" стосовно ОСОБА_3 у звʼязку з поважними причинами, не відбувся, оскільки питання, порушені у них, не підпадають під дію абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону №1402.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
Суд встановив, що спір у справі виник з приводу правомірності винесення спірного рішення Комісії за результатами першого етапу іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді. Особливістю цієї справи є те, що спірне Рішення прийнято без врахування факту здійснення іспиту під час тимчасової непрацездатності позивача, що за її позицією доводить протиправність цього рішення.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Критерії відповідності рішення суб`єкта владних повноважень законодавчим вимогам встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на пʼять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини першої статті 92, пункту 7 частини першої статті 93 Закону №1402 Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України, до її повноважень, зокрема, віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання суддів.
За змістом частин першої, другої статті 83 Закону №1402 кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, його критеріями є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.