ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №2а/0570/5170/11
адміністративні провадження №К/9901/473/18, №К/9901/484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" та Бахмутської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Шальєвої В.А. від 26.09.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. від 25.11.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" до Бахмутської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Артемівської обʼєднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Бахмутська обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області; далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000742342/0, від 18.10.2010 №0000762342/0, від 29.12.2010 №0000742342/1, від 29.12.2010 №0000762342/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із його контрагентами є лише припущеннями та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000762342/0, від 29.12.2010 №0000762342/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" податкового зобовʼязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 102366,00 грн., в тому числі за основним платежем - 68244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34122,00 грн. В задоволенні позову про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2010 №0000742342/0 та від 29.12.2010 №0000742342/1 відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується реальність господарських правовідносин позивача, які мали місце у періоді, що перевірявся, а відтак він мав право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами ТОВ "Укрімідж-Восток", ТОВ "ЮВК-Центр" та ТОВ "Діоніс-2007". В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки Товариством не заявлено позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими йому збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування призведе до подвоєння суми переплати в рахунок майбутніх платежів в обліковій картці.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що висновки судів в частині відмови у задоволенні позову є помилковими, оскільки подвоєння суми переплати в рахунок майбутніх платежів в обліковій картці не відбудеться, враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняте податковим органом лише на суму 122353,00 грн., а податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовʼязань наступних періодів) з податку на додану вартість прийнято податковим органом на суму 170172,00 грн., у звʼязку із чим позивач втрачає різницю між вказаними сумами в розмірі 47819,00 податкового кредиту. Крім того, податковий орган має право самостійно скасувати податкове повідомлення-рішення, яким ним збільшено Товариству суму бюджетного відшкодування на додану вартість, що унеможливить подвоєння суми переплати в рахунок майбутніх платежів в обліковій картці позивача. При цьому податковим органом не було враховано приписи підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за змістом яких платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовʼязань з цього податку наступних податкових періодів.
Касаційна скарга відповідача, у якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами не взято до уваги те, що відповідно до довідки від 01.04.2010 №5407/7/10-303 прокуратурою Голосіївського району м.Києва порушено кримінальну справу №51-2712 за фактом створення невстановленими особами СПД ТОВ "Укрімідж-Восток" з метою прикриття незаконної діяльності за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а також не враховано акт Ленінської МДПІ у м.Луганську від 16.09.2010 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Діоніс-2007" з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ "АМЗ "Проммаш" відомостей за грудень 2008 року; інформацію ДПІ в Голосіївському районі м.Києва від 12.02.2009 №3347/7/23/0910/, відповідно до якої ТОВ "ЮВК-Центр" не знаходиться за юридичною адресою, а згідно із даними відділу податкової міліції Артемівської ОДПІ вказаний контрагент має правовідносини із субʼєктами господарювання, які не виконують свої податкові зобовʼязання та ухиляються від сплати податків для здійснення безтоварних операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.01.2012 та від 30.05.2012 відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребувано справу з Донецького окружного адміністративного суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 відновлено втрачене провадження у даній справі.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційні скарги не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовʼязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відʼємного значення з цього податку, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.12.2008, з 01.03.2009 по 31.03.2009, з 01.07.2009 по 31.07.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 31.10.2009, з 01.12.2009 по 31.12.2009, відповідачем складено акт від 29.09.2010 №2171/23/34215385, яким встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту "а" підпункту 7.7.2, підпунктів 7.7.3, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення зобовʼязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, на загальну суму 122353,00 грн., в тому числі по податкових деклараціях за січень 2009 року - на 16008,00 грн., за квітень 2009 року - на 4918,00 грн., за серпень 2009 року - на 97838,00 грн., за вересень 2009 року - на 241,00 грн., за жовтень 2009 року - на 3348,00 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовʼязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів по податковій декларації за червень 2010 року на суму 170172,00 грн., занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 68244,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року на 20173,00 грн., за січень 2010 року на 6515,00 грн., за березень 2010 року - на 9729,00 грн., за травень 2010 року на 2040,00 грн., за червень 2010 року - на 29787,00 грн.
Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Укрімідж-Восток", ТОВ "ЮВК-Центр", ТОВ "Діоніс-2007", ТОВ "Верстаторемонт" щодо придбання товару мають нереальний характер, оскільки відповідно до листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 17.05.2008 №7456/7/23-1010 та листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 12.05.2008 №7014/7/23-1010 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ "Укрімідж-Восток" та ТОВ "ЮВК-Центр" у звʼязку із незнаходженням вказаних товариств за юридичною адресою, а за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовʼязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ "Діоніс-2007", яке знаходиться на обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську, за грудень 2009 року звітності з податку на додану вартість не подало, стан підприємства - 10 "запит на встановлення місцезнаходження". Крім того, маючи право на прийняття рішення про зарахування повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовʼязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у січні 2009 року, квітні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, Товариством декларувався залишок відʼємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що, на думку відповідача, є порушенням підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010: - №0000742342/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовʼязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі на 170172,00 грн.; - №0000752342/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 122353,00 грн.; - №0000762342/0, яким визначено суму податкового зобовʼязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 102366,00 грн.: в тому числі за основним платежем - 68244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34122,00 грн.
В процесі апеляційного узгодження податкових зобовʼязань органом державної податкової служби був складений додатковий акт перевірки від 29.12.2010 №3901/23/34215385, яким підтверджені висновки попереднього акту перевірки та 29.12.2010 прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000742342/1, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовʼязань наступних періодів) з податку на додану вартість на 170172,00 грн.; - №0000752342/1, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 122353,00 грн.; - №0000762342/1, яким визначено суму податкового зобовʼязання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 102366,00 грн.. в тому числі за основним платежем - 68244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34122,00 грн.
Предметом оскарження у справі, що переглядається, є податкові повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000742342/0, від 29.12.2010 №0000742342/1, від 18.10.2010 №0000762342/0, від 29.12.2010 №0000762342/1.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.10.2010 №0000762342/0 та від 29.12.2010 №0000762342/1 слід зазначити таке.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звʼязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звʼязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що повʼязані з рухом активів, зміною зобовʼязань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський машинобудівний завод "Проммаш" є виробництво машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва, виробництво інших машин та устаткування, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, оптова торгівля будівельними матеріалами.
07.10.2008 між позивачем та ТОВ "ЮВК-Центр" укладено договір №15 на поставку комплектуючих до обладнання та в усній формі укладались договори на поставку товару з ТОВ "Укрімідж-Восток", ТОВ "Діоніс-2007".
Поставка товару у грудні 2008 ТОВ "Укрімідж-Восток" підтверджена податковими накладними: від 11.12.2008 №168600 на загальну суму 44256,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7376,00 грн., від 12.12.2008 №168900 на загальну суму 73752,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12292,00 грн., від 15.12.2008 №169200 на загальну суму 154404,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 25734,00 грн., від 18.12.2008 №170200 на загальну суму 52680,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8780,00 грн.; видатковими накладними: від 11.12.2008 №168600, від 12.12.2008 №168900, від 15.12.2008 №169200, від 18.12.2008 №170200, рахунками-фактурами від 11.12.2008 №СФ-2512, від 12.12.2008 №СФ-2712, від 15.12.2008 СФ-2912, від 18.12.2008 №СФ-3512.
Поставка товару у грудні 2008 ТОВ "ЮВК-Центр" підтверджена специфікаціями до договору, податковими накладними від 12.12.2008 №1711 на загальну суму 274560,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 45760,00 грн., від 19.12.2008 №172500 на загальну суму 75720,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12620,00 грн.; видатковими накладними від 12.12.2008 №171100, від 19.12.2008 №172500; рахунками-фактурами від 12.12.2008 №СФ-00001212, від 12.12.2008 №СФ-2712, від 19.12.2008 №СФ-00001912.