ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №2540/2558/18
адміністративне провадження №К/9901/68949/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити певні дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Житняк Л.О. від 03 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шелест С.Б., Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є. від 20 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23 березня 2018 № 31 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у звʼязку з встановленням ІІІ групи інвалідності, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби;
- зобовʼязати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у звʼязку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у звʼязку з нещасним випадком повʼязаним з проходженням військової служби у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності на підставі пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, яка передбачена Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23 березня 2018 року № 31 про відмову в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у звʼязку з встановленням ІІІ групи інвалідності, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби; зобовʼязано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у звʼязку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), повʼязаного з проходженням ним військової служби та прийняти відповідне рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які повʼязані з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 20 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити певні дії.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив з 23 червня 1990 року по 29 червня 1992 року строкову військову службу у лавах Збройних Сил, що підтверджується копіями довідок Чернігівського міського військового комісаріату від 23 грудня 2015 року № 393 та Чернігівського обʼєднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 22 грудня 2015 року № 4/1218.
02 вересня 1991 року позивач отримав травму щелепи, внаслідок чого перебував на лікуванні у госпіталі в/ч 63768 м. Кутаїсі з 02 вересня 1991 року по 02 жовтня 1991 року, що підтверджується копією довідки Філіалу центрального архіву Ордену червоної зірки від 16 квітня 2014 року № 19/23497.
Згідно із витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 19 травня 2017 року № 1479 установлено, що травма позивача одержана внаслідок нещасного випадку, повʼязаного із проходженням військової служби.
Згідно довідки від 13 липня 2017 року серії АБВ № 032612 позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково, яка повʼязана з виконанням ОСОБА_2 обовʼязків військової служби.
20 липня 2017 року позивачем на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у звʼязку із встановленням ІII групи інвалідності, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби, з пакетом відповідних документів.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач рішенням, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань повʼязаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 31 від 23 березня 2018 року відмовив ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема, про те, що воно не повʼязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спʼяніння, або навмисного спричинення собі тенісного ушкодження; інвалідність встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення зі служби.
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги повʼязується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.