ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №760/20801/16-а
адміністративне провадження №К/9901/66129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Соломʼянського районного суду м. Києва у складі судді Лазаренко В.В. від 29 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Сорочка Є.О. від 05 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, повʼязаного з виконанням ним обовʼязків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, повʼязаного з виконанням ним обовʼязків військової служби, відповідно до Порядку № 975 та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 150-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 30 листопада 1985 року по 22 жовтня 1986 року брав участь у бойових діях на території Афганістану, 02 березня 2018 року йому встановлена третя група інвалідності у звʼязку із захворюваннями, повʼязаними із виконанням обовʼязків військової служби. Вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, звернувся до уповноваженого органу Міністерства оборони належні документи, які той направив відповідачам - розпорядникам бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності. Однак, Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги, як інваліда ІІІ групи у звʼязку із пораненням та контузією, які повʼязані з виконанням обовʼязків військової служби. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 20 травня 2018 року № 36 документи позивача були повернуті на доопрацювання, оскільки були відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не повʼязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спʼяніння, або навмисно спричинення собі тілесного ушкодження.
Зазначає, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975, відповідач діяв не у спосіб передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у звʼязку з встановленням інвалідності, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36, в частині направлення документів ОСОБА_2 на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату; зобовʼязано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_2 документи для призначення одноразової грошової допомоги, у звʼязку зі встановленням інвалідності ІІI групи, що настала внаслідок виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку № 975 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство оборони України у встановленому порядку не розглянуло заяву позивача та не прийняло рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допустило порушення права на належний розгляд поданої ОСОБА_2 заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу з 04 травня 1985 року по 15 травня 1987 року, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Афганістану з 30 листопада 1985 року по 22 жовтня 1986 року, що підтверджується довідкою Кельменецького районного військового комісаріату від 24 грудня 2015 року № 59.
Протоколом Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України від 25 квітня 2014 року № 215, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення, а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання повʼязані з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
02 березня 2015 року позивач отримав первинно ІІІ групу інвалідності у звʼязку із захворюваннями, повʼязаними із виконанням обовʼязків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 02 березня 2015 року серії 12 ААА № 091149.
Позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони, які той направив відповідачам - розпорядникам бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.
З Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом від 20 травня 2016 року № 36, документи позивача були повернуті на доопрацювання, оскільки були відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не повʼязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спʼяніння, або навмисно спричинення собі тілесного ушкодження.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує, що право позивача на отримання одноразової допомоги як інвалідом ІІІ групи виникло з моменту встановлення такої інвалідності з 02 березня 2015 року. Враховуючи, що ним поданий повний пакет документів для отримання одноразової грошової допомоги, вважає невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції та викласти третій абзац у наступній редакції: "Зобовʼязати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у звʼязку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, повʼязаного з виконанням обовʼязків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби і військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 182 700 грн."
Від Міністерства оборони України відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обовʼязок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовʼязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.