ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 27/193
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.
за участю: представник позивача (представник ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів") - Баранов В.С. (дов. б/н від 10.04.2018); представники третіх осіб: (представник ПАТ "Укрсоцбанк") - Соловйов В.В., (представник СБУ) - Супряга С.О. (дов. №22/139-Д від 02.05.2018). скаржник (представник ОСОБА_7.) - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2011
(Суддя - Дідиченко М.А.)
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018
(Головуючий суддя - Верховця А.А.; судді - Доманська М.Л., Остапенко О.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
2) Служба безпеки України
про розірвання договору № 1/05 від 03.05.2011, стягнення збитків у сумі 10000,00 грн та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн" про розірвання договору управління майном №01/05 від 03.05.2011, стягнення збитків у сумі 10000,00 грн. та визнання права власності.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору управління майном № 1/05 від 03.05.2011 року позивач передав відповідачеві в управління машино-місця у кількості 128 одиниць. Однак, листом від 05.06.2011 року відповідач повідомив про відмову від виконання умов договору у звʼязку із тим, що позивач не є власником майна. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 136 машино-місць, розірвання договору управління майном № 1/05 від 03.05.2011 року та стягнення 10 000, 00 грн.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"та Службу безпеки України та призначено розгляд справи на 08.08.2011 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 у справі №27/193, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним договір №1/05 від 03.05.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземним капіталом "Київ Анімейшн"; в задоволенні вимоги про розірвання договору № 1/05 від 03.05.2011 управління майном, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземним капіталом "Київ анімейшн" відмовлено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" право власності на машино-місця в автопаркінгу по АДРЕСА_1 (постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 дане рішення залишено без змін).
5. Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що 100% площі автопаркінгу (згідно договору № 19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом від 14.06.2004 та договору № 19/3-99 генерального підряду на капітальне будівництво від 09.07.2004) належать ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та згідно акту прийому-передачі автопаркінгу від 13.07.2007 Службою безпеки України були передані ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" машиномісця у кількості 243 одиниці, суди дійшли висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на машиномісця у кількості 128 одиниць є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
5.1. апеляційний господарський суд, здійснюючи повторний розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_7, зазначив, що в підтвердження своїх доводів скаржником не подано до суду довідки, яку мав отримати ОСОБА_7 від ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (в силу п. 3.4. договору інвестування будівництва автопаркінгу № 25-П-3) про повну оплату вартості Обʼєкта інвестування.
5.2. Стосовно доводів, що саме ОСОБА_7 є власником машиномісця НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки має свідоцтво про право власності на майно від 04.08.2010, суд апеляційної інстанції зазначив що не дивлячись на те, що право власності на нерухоме майно виникає у особи, зокрема, з дня такої реєстрації, ОСОБА_7 за сім років не було проведено державну реєстрацію права власності на паркомісце НОМЕР_1 яке за твердженнями ОСОБА_7 належить саме йому.
5.3. колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 у справі № 27/193, тій частині, щодо оскарження якої відкрито дане апеляційне провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
6. ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить Суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 у справі № 27/193 в частині визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" право власності на машиномісце в автопаркінгу по АДРЕСА_1: в підвалі - першого рівня: НОМЕР_1 заг. пл. 16,2 кв.м., постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018.
Скаржник просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині визнання за ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1: в підвалі - першого рівня: НОМЕР_1 заг. пл. 16,2 кв.м.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі ОСОБА_7 посилається на те, що в порушення ст. 83 ГПК України (що діяв на момент ухвалення рішення) Господарський суд м. Києва вийшов за межи позовних вимог, оскільки будь-якого посилання на клопотання заінтересованої сторони в рішенні відсутнє. Таким чином, Господарський суд м. Києва під час ухвалення рішення вийшов за межі позовних вимог, чим порушим норми процесуального права, а саме ст. 83 ГПК України (що діяв на момент ухвалення рішення), що є грубим порушенням та однією із підстав для скасування.
7.1. Скаржник переконаний, що судом першої інстанції прийнято рішення про права, інтереси та (або) обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме прийнято рішення про права, інтереси ОСОБА_7 на машиномісце НОМЕР_1 з яким до ухвалення оскаржуваного рішення позивачем укладено договір інвестування будівництва автопаркінгу № 25-П-З від 25.12.2006 та здійснено відповідну оплату. 04.08.2010 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської ради ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на майно, а саме на гараж НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: Харківське шосе, 152, м. Київ, про що позивач не надав до суду першої інстанції інформації та копії відповідних документів, а судом не витребовувалась інформація щодо видачі свідоцтва про право власності на машиномісця іншим особам, а не тільки позивачу, що підтверджується листом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" від 26.04.2011 року № 110/916-415, який досліджувався в судом.
7.2. Судом апеляційної інстанції, на переконання скаржника, порушено ч. 1 ст. 269 ГПК України, оскільки переглянуто справу за межами доводів та вимог апеляційної скарги та прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні апеляційної скарги без обґрунтування підстав апеляційної скарги.
7.3. Також порушено положення ч. 1 ст. 282 ГПК України, яким передбачено зазначати в постанові суду імена (найменування) сторін, а в постанові відсутня сторона - публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
8.1 Службою безпеки України подано пояснення щодо касаційної скарги ОСОБА_7, у яких вважає безпідставними доводи касаційної скарги останнього.
8.2. АТ "Укрсоцбанк" подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.01.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу ОСОБА_7
9.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі №27/193 за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 (в частині визнання за Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" права власності на машино-місце в автопаркінгу по АДРЕСА_1 в м.Києві: в підвалі першого рівня: №3 заг. пл. 16,2 кв.м.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у вказаній справі.
Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_7 у відкритому судовому засіданні на 27 лютого 2019 року о 12 год 30 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
9.2. У судовому засідання, що відбулось 27 лютого 2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 27.03.2019.
10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, виходячи з такого.
11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
12. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено наступні обставини:
12.1. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (Далі -позивач, інвестор) та Службою безпеки України (Далі -третя особа 2, замовник) 14.06.2004 року було укладено договір №19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі (надалі -договір інвестування), за умовами якого сторони зобовʼязалися обʼєднати свої зусилля та вклади, спільно діяти з метою будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) на земельній ділянці, що знаходиться на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької;
12.2. пунктом 2.1 договору інвестування сторони передбачили, що замовник отримує у власність 15% від загальної площі житла завершеного будівництвом обʼєкту, а інвестор отримує 85% від загальної площі житла завершеного будівництвом обʼєкту та 100% площі автопаркінгу;
12.3. у п. 4.2.2 договору інвестування сторони передбачили, що інвестор має право прийняти на себе виконання функцій генерального підрядника будівництва обʼєкту, що оформлюється відповідним додатковим договором до цього договору і є його невідʼємною частиною;
12.4. на виконання пункту 4.2.2. договору інвестування 09.07.2004 року між позивачем та Службою безпеки України було укладено договір №19/3-99 генерального підряду на капітальне будівництво житлового будинку (корпус 2) з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі м. Києва (Далі -договір генерального підряду).
12.5. відповідно до п. 1.1 договору генерального підряду, предметом договору є будівництво генпідрядником (позивачем) власними та залученими силами і засобами житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгу (корпус № 2) на земельній ділянці, що знаходиться в м. Києві на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької, відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації;
12.6. пунктом 1.2.1 договору генерального підряду сторони погодили, що замовник (третя особа 2) здійснює будівництво обʼєкту шляхом виконання функцій "замовника будівництва"до підписання цього договору. Після підписання цього договору і до введення обʼєкту в експлуатацію замовник передає генпідряднику частково функції "замовника будівництва";
12.7. згідно із п. 10.1 договору генерального підряду, за виконання обовʼязків, визначених цим договором, сторони у відповідності до договору № 19/3-79 від 14.06.2004 року отримують у власність такі частки завершеного будівництвом обʼєкту:
- замовник отримує у власність 15% від загальної площі житла завершеного будівництвом обʼєкту;
- генпідрядник отримує у власність 85% від загальної площі житла, завершеного будівництвом обʼєкту та 100% площі автопаркінгу. Передача КМДА нормативної житлової площі, а саме: 5% - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на кварт обліку в РДА м. Києва, 2% - для службової житлової площі, здійснюється з частки, що її отримує генпідрядник;
12.8. у п. 10.1.3. договору генерального підряду сторони отримують право власності на частини обʼєкту, зазначені в договорі, з дня підписання акту розподілу площі обʼєкту та реєстрації в БТІ м. Києва;
12.9. на підставі дозволу № 0649-Др/Т від 07.07.2003, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва позивачем було збудовано корпус 2 житлового будинку на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької;
12.10. будівництво зазначеного будинку було завершено та 28 грудня 2006 року на підставі Акту державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію, як закінчений будівництвом обʼєкт. Серед іншого прийнято в експлуатацію автопаркінг на 243 машино-місця. Зазначені акти Державної приймальної комісії було затверджено розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації від 29 грудня 2006 року №1571 та №1572 відповідно;
12.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних завод будівельних матеріалів" та Службою безпеки України13.07.2007 року було підписано акт розподілу площ приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва та акт прийому передачі автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (під час будівництва роза Харківського шосе та вул. Тростянецька) від замовника до інвестора. Автопаркінг у кількості 243 машино-місця передано інвестору;
12.12. крім того судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2008 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (третя особа 1, іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №02-10/3399 (Далі - договір) за умовами якого позивач, як майновий поручитель за зобовʼязаннями ВАТ "Промтехмонтаж-2", передав в іпотеку третій особі 1 нерухоме майно, право власності на яке виникне в майбутньому - машиномісця в підземному паркінгу в кількості 128 машиномісць, загальною площею 2995,3 м., що розташовані за адресою: м. Київ, Дарницький район, на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької а саме машино-місця №№ 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 20, 21, 24, 31, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 57, 58, 65, 66, 67, 68, 69, 71, 73, 74, 75, 77, 80, 81, 82, 83, 85, 86, 87, 88, 89, 94, 98, 100, 105, 108, 109, 110, 120, 121, 122, 123, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 140, 141, 150, 151, 152, 153, 154, 156, 159, 166, 167, 168, 169, 171, 172, 173, 176, 178, 179, 181, 182, 189, 191, 192, 193, 195, 196, 197, 198, 200, 201, 202, 203, 204, 208, 209, 213, 215, 216, 217, 218, 223, 225, 229, 230, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 242;
12.13. На підставі заяви банку до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна було внесено дані про обтяження майнових прав на спірні машино-місця, що підтверджується витягом з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 03.08.2011 року наявним в матеріалах справи.
12.14. позивачем, 27.04.2011 року в газеті "Голос України"№76 (5076) було опубліковано оголошення про втрату документів, повʼязаних з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі, зокрема: дозволу на виконання будівельних робіт, акту державної приймальної комісій, договору про інвестування та договору генерального підряду;
12.15. також, місцевим господарським судом встановлено, що 03.05.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Київ Анімейшн" (Далі - відповідач) було укладено договір управління майном № 1/05 (надалі -договір № 1/05), відповідно до п. 1 якого позивач передає відповідачеві на 6 (шість) місяців в управління нерухоме майно, зазначене у п. 2 цього договору, а відповідач зобовʼязується здійснювати від свого імені управління (зберігання) цим майном в інтересах позивача з метою забезпечення його збереження до реалізації в процедурі ліквідації позивача у справі № 16/137б/83б;
12.16. Згідно із п. 2 договору № 1/05 предметом договору є машино-місця №№ 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 20, 21, 24, 31, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 57, 58, 65, 66, 67, 68, 69, 71, 73, 74, 75, 77, 80, 81, 82, 83, 85, 86, 87, 88, 89, 94, 98, 100, 105, 108, 109, 110, 120, 121, 122, 123, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 140, 141, 150, 151, 152, 153, 154, 156, 159, 166, 167, 168, 169, 171, 172, 173, 176, 178, 179, 181, 182, 189, 191, 192, 193, 195, 196, 197, 198, 200, 201, 202, 203, 204, 208, 209, 213, 215, 216, 217, 218, 223, 225, 229, 230, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 241, 242 загальною площею 2384,3 кв.м. в автопаркінгу по АДРЕСА_1;
12.17. у п. 2.2 договору № 1/05 зазначено, що предмет договору належить позивачеві на праві приватної власності на підставі договору № 19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі м. Києва, акту розподілу площ від 13.07.2007 року та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію, закінченого будівництвом обʼєкту від 28.12.2006 року;
12.18. позивач 05.06.2011 отримав від відповідача лист з повідомленням про відмову від подальшого виконання договору №1/05 та вимогу, щодо сплати компенсації у розмірі 100 000 тис. грн, повʼязаної з введенням відповідача в оману, оскільки на його думку позивач не є власником майна, переданого ним на відповідальне зберігання, окрім того ним не отримана на укладення договору згода іпотекодержателя.
12.19. враховуючи наведене та у звʼязку із втратою документів, повʼязаних з будівництвом житлового будинку та не визнанням, на думку позивача, права власності відповідачем на машино-місця, позивач звернувся до суду про визнання за ним права власності на машино-місця в автопаркінгу по АДРЕСА_1 у кількості 132 одиниць.
12.20. між тим, судом першої інстанції встановлено, що свідоцтво на право власності на зазначені машино-місця на позивача не оформлювались, що підтверджено листом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС"від 26.04.2011 року №110/916-415.
13. Пославшись на обставини передання Службою безпеки України позивачеві, у відповідності до акту приймання-передачі автопаркінгу від 13.07.2010 року, машиномісця у кількості 243 одиниці та пославшись у якості правових підстав на приписи ст. ст. 16, 331, 392, 876 ЦК України, ст. 144 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання права власності на машиномісця у кількості 128 одиниць та визнав їх такими, що є доведеними належними та допустимим доказами.
14. Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
15. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
16. Як вбачається з матеріалів справи, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 стверджував, що паркомісце НОМЕР_1 яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності саме йому та надав в підтвердження своїх вимог, як встановив суд другої інстанції, наступні документи: договір інвестування будівництва автопаркінгу № 25-П-3 від 25.12.2006; акт прийому-передачі машиномісця НОМЕР_1 від 08.07.2010; квитанцію до прибуткового касового ордера № 08/07/10 від 08.07.2010 на суму 85 065,00 грн.; наказ Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради № 1022-С/НП від 29.07.2010 про видачу свідоцтва про право власності на машиномісце; свідоцтво про право власності від 04.08.2010 на машиномісце №3.
17. Апеляційний господарський суд встановив під час повторного розгляду справи встановив наступні її обставини:
17.1. між ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" в особі Президента ОСОБА_10 (Сторона-1), який діє на підставі Статуту та ОСОБА_7 (Сторона-2) 25.12.2006 укладено договір інвестування будівництва автопаркінгу № 25-П-3 за умовами якого Сторона-2 бере участь у інвестуванні будівництва двоповерхового підземного автопаркінгу, а Сторона-1 зобовʼязується передати Стороні-2 або зазначеним нею третім особам після закінчення будівництва та введення автопаркінгу в експлуатацію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, машиномісце для стоянки автомобіля загальною площею 15,90 кв.м. за будівельним номером 3 на верхньому поверсі, надалі Обʼєкт інвестування (п. 1.1);
17.2. згідно п. 2.1 Договору виходячи із запроектованої площі машиномісця в автопаркінгу, Сторона-2 в рахунок інвестування сплачує Стороні-1 грошові кошти в розмірі 114 480,00 грн, при чому сторони погодили, що Сторона-2 здійснює перерахування грошових коштів в розмірі 100% у строк до 08.07.2010 включно (п. 2.5. Договору);
17.3. у п. 3.4 сторони погодили, що обовʼязком Сторони-2 є сплата на поточний рахунок Сторони-1 в повному обсязі коштів у строки, визначені у розділі 2 цього Договору; з моменту введення автопаркінгу в експлуатацію та отримання від Сторони-1 довідки про повну оплату вартості Обʼєкта інвестування, прийняти Обʼєкт інвестування шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі;
17.4. згідно з наявної в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордера № 08/07/10 від 08.07.2010 ОСОБА_7 сплатив ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" 85 065,00 грн на підставі договору інвестування будівництва автопаркінгу № 25-П-3 від 25.12.2006;