П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 823/2048/16
Провадження № 11-1445апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаЗолотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" (далі - ПП "Колос Чигиринщини") на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року (суддя Гарань С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.) у справі № 823/2048/16 за позовом ПП "Колос Чигиринщини" до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - державний реєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Чигиринська РДА), треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон"), про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року ПП "Колос Чигиринщини" звернулося до суду з позовом до державного реєстратора та Чигиринської РДА, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 12 березня 2016 року за індексним номером 28703475 про проведення за ТОВ СП "Нібулон" державної реєстрації права оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,8622 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розміщеної в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (далі - спірна земельна ділянка), на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року.
На обґрунтування позову ПП "Колос Чигиринщини" зазначило, що в період дії договору оренди землі від 25 травня 2011 року, укладеного між позивачем і фізичною особою ОСОБА_4, відповідач провів державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП "Нібулон" на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року, який був укладений між ОСОБА_4 та ТОВ СП "Нібулон", що, на думку позивача, свідчить про подвійну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПП "Колос Чигиринщини" задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Колос Чигиринщини" подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої, серед іншого, зазначило, що державна реєстрація договору оренди землі від 25 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП "Колос Чигиринщини", була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для проведення державної реєстрації права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ СП "Нібулон" у державного реєстратора не було. Також скаржник зазначив, що субʼєктний склад учасників справи та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер цього спору, який виник та повʼязаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій. У звʼязку з викладеним ПП "Колос Чигиринщини" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ СП "Нібулон" вказало, що не погоджується з касаційною скаргою, вважає її вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим товариство зазначило, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 червня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року касаційну скаргу ПП "Колос Чигиринщини" передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у звʼязку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.
На час розгляду справи відповідачі та інша третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Чигиринською РДА.
25 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП "Колос Чигиринщини" укладено договір оренди землі № 30, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено строком на пʼять років і зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 04 серпня 2011 року.
26 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ПП "Колос Чигиринщини" укладено договір оренди землі № 115, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Договір укладено строком на десять років.
08 грудня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення № 32796126 про відмову ПП "Колос Чигиринщини" у державній реєстрації прав та їх обтяжень у звʼязку з наявністю суперечностей між заявленим правом та вже зареєстрованим за іншим орендарем правом оренди.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкта нерухомого майна від 14 грудня 2016 року № 75796415 державний реєстратор прийняв рішення від 12 березня 2016 року, індексний номер 28703475, про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП "Нібулон" на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року.
Не погодившись із вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПП "Колос Чигиринщини", Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що державний реєстратор під час вчинення оскаржуваних дій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спір у цій справі не повʼязаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.