У Х В А Л А
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1580/18
Провадження № 12-53гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 911/1580/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-сіті" (далі - ТОВ "Аверс-сіті")
до Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (далі - КП "Новозаводське")
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
за касаційною скаргою ТОВ "Аверс-сіті"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 28 серпня 2018 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2018 року,
У С Т А Н О В И Л А:
18 липня 2018 року ТОВ "Аверс-сіті" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до КП "Новозаводське" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Господарський суд Київської області ухвалою від 28 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2018 року, на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі у звʼязку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суди першої та апеляційної інстанцій послались на те, що позивач оскаржує виключно дотримання державним реєстратором законодавчих вимог, зокрема, проведення їх за відсутності відповідних документів (рішення суду), порушення територіальності вчинення реєстраційних дій за місцезнаходженням майна, не встановлення ним відсутності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та інших вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; спірні відносини мають публічно-правовий характер, тому розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
07 грудня 2018 року ТОВ "Аверс-сіті" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та про передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржник вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір підлягає вирішенню в адміністративних судах.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21 лютого 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 01 квітня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
Згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Оскільки скаржник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної та субʼєктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини пʼятої статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржуваною у цій справі ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, розгляд справи закінчено.
Натомість при вирішенні питання щодо призначення справи до розгляду в судовому засіданні Велика Палата Верховного Суду враховує категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників, суспільний інтерес до її розгляду, а також загальну кількість та графік призначення справ, що перебувають на розгляді.
У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 року Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) "Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів" передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104 - 105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує "пропорційного" розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, співмірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки.
КРЄС зазначає, що обмеження повноважень судді щодо вирішення питання, чи слід застосовувати усну або письмову форму провадження, є несумісними з ефективним правосуддям (пункт 106 цього ж висновку).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення її учасників відповідатиме принципам ефективного правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Axen v. Germany", § 28).