Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 345/3469/16-к
Провадження № 51 - 9808 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,
прокурора Парусова А.М.,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016090170000744 від 27 травня 2016 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2008 року за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,
за ст. 185 ч. 3 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Калуського міськрайонного суду від 19 травня 2016 року за ст.ст. 185 ч. 3, 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік,
за ст. 185 ч. 3 КК України;
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Шутки І.І. на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2018 року засуджено:
- ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання вказано рахувати з 17-10 год. 30 вересня 2016 року.
- ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.05.2016 року й остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці. До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання вказано рахувати з 17-00 год. 30 вересня 2016 року.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави 879,6 грн. судових витрат за проведення експертизи.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 4 838,00 грн. матеріальної шкоди та 4 500,00 грн. моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 26 травня 2016 року о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спʼяніння, відповідно до попередньої домовленості незаконно проникли на загороджену територію подвірʼя домоволодіння ОСОБА_6, де ОСОБА_1 за допомогою металевого прута зірвав навісний замок дверей цегляного гаражу та спільно з ОСОБА_4 проник в середину цього приміщення, а ОСОБА_2 залишився біля воріт гаража. Знаходячись у вказаному приміщенні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відшукали та повторно, таємно, викрали майно на загальну суму 5 188 гривень, чим завдали ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року частково задоволено апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, змінено вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в частині зарахування строку попереднього увʼязнення у строк покарання. Зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк попереднього увʼязнення з 30 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 09 серпня 2018 року - один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 був звільнений з ДУ "Катеринівська виправна колонія (№ 46)" по відбуття строку покарання на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2018 року (лист начальника ДУ "Катеринівська виправна колонія (№ 46)" ОСОБА_7, вх. № 1416/0/170-19 від 21.01.2019).
09 січня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з державної установи "Личаківська виправна колонія (№ 30)" по відбуттю покарання (лист в.о. начальника установи-начальника арештного дому ДУ "Личаківська виправна колонія (№ 30)" ОСОБА_8, вх. № 5155/0/170-19 від 06.03.2019).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати їм у строк покарання попереднє увʼязнення з 30 вересня 2016 року по 09 серпня 2018 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує відповідним висновком щодо правозастосування ст. 72 ч. 5 КПК України, сформульованим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при зарахуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2 у строк покарання попереднього увʼязнення є обґрунтованими.
Стаття 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увʼязнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ передбачала, що зарахування судом строку попереднього увʼязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увʼязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. За вказаною нормою у строк попереднього увʼязнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього увʼязнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього увʼязнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.