Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурори Грищенко М.А., Татаревич В.І.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону України на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016150410000,
відносноОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої за ст. 407 ч. 4 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог процесуального закону, що призвело до безпідставного скасування вироку суду із закриттям провадження, оскільки вважає, що апеляційний суд, безпосередньо не дослідивши докази у провадженні, їх переоцінив. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скаргу засудженої визнано обґрунтованою.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 407 ч. 4 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задоволено, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 скасовано, кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України закрито за відсутністю в її діянні складу цього кримінального правопорушення.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
2.3.1 Судом першої інстанції
28 квітня 2016 року ОСОБА_2 уклала контракт строком на три роки з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. З того ж часу ОСОБА_2 набула статусу військовослужбовця та розпочала виконання військового обовʼязку - проходження військової служби.
Наказом командира військової частини В4174 від 27 травня 2015 року № 31 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду медичної сестри-анестезиста операційно-перевʼязочного відділення медичної роти зазначеної військової частини, яка дислокується за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 72.
14 листопада 2016 року о 07 год 50 хв обвинувачена ОСОБА_2, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обовʼязків з військової служби, без поважних на те причин, не зʼявилася вчасно на службу до військової частини - польова пошта В4174 та перебувала за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, де проводила час на власний розсуд, не повʼязуючи його з виконанням обовʼязків військової служби.
05 грудня 2016 року о 07 год 50 хв обвинувачена ОСОБА_2 добровільно зʼявилася до військової частини - польова пошта В4174 та приступила до виконання службових обовʼязків.
Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано судом за ст. 407 ч. 4 КК України як не зʼявлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
2.3.2 Судом апеляційної інстанції
Апеляційний суд, не заперечував встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження про те, що 14 листопада 2016 року обвинувачена ОСОБА_2 не зʼявилася вчасно на службу до в/ч В4174, повернулася до якої добровільно лише 05 грудня 2016 року. Втім, не погодився із висновком суду про наявність в діях останньої складу злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, оскільки незʼявлення за місцем служби було повʼязано поважними причинами, що виключає вчинення останньою військового злочину.
3. Доводи інших учасників судового провадження