Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Стороженко С.О.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Опанасюк О.В.,
захисник МірошниченкоА.М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060002181,
стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст. 389 ч. 1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно виключив з вироку посилання на статті 71, 72 КК України щодо визначення остаточного покарання за сукупністю вироків, які підлягали обовʼязковому застосуванню до особи, котра вчинила новий злочин під час умовно-дострокового звільнення. На думку прокурора, прийняття вказаного рішення також призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через мʼякість. Зазначає також про недотримання апеляційним судом повною мірою вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК України) при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення та про необґрунтованість рішення про задоволення апеляційної скарги захисника.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 389 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі частин 1, 3 ст. 71, ст. 72 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки девʼять місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
ОСОБА_3 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього увʼязнення з 02 травня 2008 року до 14 травня 2009 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, призначеного йому за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року за ст. 286 ч. 3 КК України, та, відповідно, зарахованого на підставі ст. 72 ч. 5 КК України ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року.
У задоволенні клопотання засудженого та його захисника щодо застосування положень Закону України "Про амністію у 2016 році" відмовлено.
Також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 29 березня 2018 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а апеляційну скаргу захисника задовольнив. Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_3 змінив, виключив із нього посилання на застосування положень статей 71, 72 КК України та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Суд ухвалив рішення вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 389 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки. Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначене за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року, ухвалено виконувати самостійно.
У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2008 року ОСОБА_3 засуджено за ст. 286 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2015 року ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання на невідбутий строк 2 роки 7 місяців 17 днів. Червонозаводський районний суд м. Харкова ухвалою від 05 грудня 2017 року зарахував у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього увʼязнення з 02 травня 2008 року до 14 травня 2009 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
29 вересня 2015 року ОСОБА_3 поставлено на облік у Комінтернівському МРВ КВІ УДПтСУ в частині виконання додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.
29 вересня 2015 року ОСОБА_3 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, про що у нього відібрано розписку та розʼяснено наслідки у разі ухилення від відбування покарання, передбачені ст. 389 ч. 1 КК України.
Втім, 24 серпня 2017 року приблизно о 17:30 ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконувати покладені на нього обовʼязки та ігноруючи вимоги закону в цій частині, протиправно у стані алкогольного спʼяніння керував автомобілем "Mitsubishi Lancer" (державний номерний знак НОМЕР_1), яким рухався на вул. Молочній у м. Харкові поблизу будинку № 3, корп. 3. При цьому ОСОБА_3 вчинив порушення вимог пунктів 18.4, пп. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху, у звʼязку з чим був зупинений працівниками УПП у м. Харкові та в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду підтримав касаційну скаргу прокурора.
Захисник у засіданні касаційного суду проти доводів касаційної скарги прокурора заперечила.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
Частина 1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частина 3. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення