Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 640/954/17
провадження № 61-21305св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Піддубного Р. М.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харкова), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі - ПАТ "АКБ "Базис"), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2012 року, стягнуто на його користь зПАТ "АКБ "Базис" заборгованість за договором банківського вкладу, яка складається з 2 021 500,00 грн вкладу та 376 734,89 грн процентів.
Внаслідок тривалого невиконання державним виконавцем Київського ВДВС м. Харкова вищевказаного рішення суду та неповернення присуджених коштів йому завдано матеріальної та моральної шкоди.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, 2 381 018,59 грн на відшкодування майнової шкоди та 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Зобовʼязано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Київського ВДВС м. Харкова,15 000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто зКиївського ВДВС м. Харкова в дохід держави судовий збір у розмірі 320,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто заявнику.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а саме: судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Тобто, суд апеляційної інстанції невірно застосував вказану норму права та підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки 110 відсотків обчислюється від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. У нашому випадку ставка судового збору за подачу позову до суду фактично складала 0 %.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 рокузалишено без руху для сплати судового збору.
Ухвала мотивована тим, що пільг щодо сплати судового збору за оскарження позивачем рішення до апеляційного суду у вказаній категорії справ Законом України "Про судовий збір" не передбачено. Тому, відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" він має сплатити судовий збір у розмірі 9 504,00 грн (т. 2 а. с. 33-34).