Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 233/3523/17
провадження № 61-13212св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Костянтиніське державне науково-виробниче підприємство "Кварсит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення постанову Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Новосьолової Г. Г., Новосядлової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Костянтиніського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що він працював у відповідача з 01 липня 1998 року по 24 грудня 2015 року. При звільненні з ним не було проведено розрахунок, відповідач не сплатив йому заборгованість по заробітній платі в сумі 16 194,59 грн.
Судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2017 року з відповідача на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі у вказаному розмірі, однак заборгованість не виплачена.
У звʼязку з наведеним на підставі статті 117 КЗпП України просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення в сумі 64 887,90 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку за період із 25 грудня 2015 року по 23 жовтня 2017 року включно в розмірі 79 737,36 грн без відрахування обовʼязкових податків та платежів та на користь держави витрати, повʼязані зі сплатою судового збору, в розмірі 797,37 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина відповідача у затримці розрахунку при звільненні позивача наявна, кількість днів затримки відповідачем не оспорюється, тому відповідно до статті 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню 79 737, 36 грн середнього заробітку за час затримки при розрахунку. Висновок Донецької торгово-промислової палати від 27 травня 2014 року, засвідчує наявність обставини форс-мажору за певним договором (контрактом) відповідно до його умов та неможливість виконання зобовʼязань за цим договором, але в ньому не досліджувались обставини щодо впливу вказаного договору на можливість підприємства, як роботодавця, вчасно сплачувати заробітну плату своїм працівникам протягом 2014 року та у наступних роках.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2018 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання судового збору.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком Донецької торгово-промислової палати від 27 травня 2014 року №100-28/12-12/03, свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непоборної сили) засвідчуються сертифікатом про такі обставини. Регламент Торгово-промислової палати містить вимоги, яким має відповідати сертифікат щодо форми та змісту. Вказаний закон засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобовʼязаннями, та на які вказано заявником. Апеляційний суд не звернув уваги, що такий сертифікат у матеріалах справи відсутній. Натомість у справі є лист, який суд зазначає як висновок, від 27 травня 2014 року вх. № Ю0-28/12-12/03 про настання для відповідача форс-мажорних обставин у другому кварталі 2014 року за контрактом № 147/13 від 10 жовтня 2013 року. Проте такий лист не є належним доказом, які свідчить про настання форс-мажорних обставин в цілому по підприємству, та неможливості виконання фінансових зобовʼязань, оскільки відповідач мав на виконанні також і інші контракти і договори.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну скаргу Костянтиніське державне науково-виробниче підприємство "Кварсит" зазначало, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки норми Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції станом на травень 2014 року не містили статті 14-1, яка визначала, що форс-мажорні обставини можуть посвідчуватися лише сертифікатом. Відповідно до Регламенту Торгово-промислової палати форс-мажорні обставини можуть бути засвідчені сертифікатом (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження). Підприємство є спеціалізованим по виготовленню як основного виду продукції, виробів військового призначення та входить до складу Державного концерну "Укроборонпром". Загальний обсяг виготовлення продукції військового призначення від загального обсягу виготовлення продукції Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством "Кварсит" становить майже 98 %. Таким чином апеляційним судом правильно надано оцінку доказам та ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що ОСОБА_4 працював у Костянтинівському державному науково-виробничому підприємстві "Кварсит" на посаді старшого охоронника у відділі охорони.
24 грудня 2015 року ОСОБА_4 був звільнений з роботи за угодою сторін відповідно до наказу від 24 грудня 2015 року № 71к.
При звільненні розрахунок з позивачем не проведено.
Судовим наказом Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року з відповідача на користь позивача стягнено суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на липень 2016 року в сумі 16 194,59 грн. Судовий наказ набрав законної сили 11 травня 2017 року.
Проте, з часу звільнення по час звернення до суду з цим позовом відповідач не здійснив розрахунку по заробітній платі із ОСОБА_4