Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/15738/15-ц
провадження № 61-3827св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - позивач - ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє інтересах ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_7 укладено договір кредиту № 2007\13-2.06\64, згідно якого кредитор надав позичальнику в тимчасове користування грошові кошти в сумі 237 000,00 дол. США. У цей же день в забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором від 15 лютого 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 380, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець передала в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 119,7 кв. м.
19 лютого 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_5 укладено договір кредиту № 2007\13-2.06\71, згідно якого кредитор надав позичальнику в тимчасове користування грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США. У цей же день в забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором від 19 лютого 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 398, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. Відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 119,7 кв. м.
У звʼязку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобовʼязань за кредитним договором № 2007/13-2.06/71 станом на 23 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 195 047,95 грн, та неналежним виконанням ОСОБА_4 зобовʼязань за кредитним договором № 2007/31-2.06/64 станом на 31 березня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4 117 784,98 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ПАТ "Укрсоцбанк" просив в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту № 2007/13-2.06/71 від 19 лютого 2007 року та договором кредиту № 2007/13-2.06/64 від 15 лютого 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 119,7 кв. м, шляхом реалізації квартири з прилюдних торгів.
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому, після уточнення вимог, просила встановити факт постійного її проживання однією сімʼєю з січня 2005 року з ОСОБА_5; визнати майно - квартиру № 2 загальною площею 119,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, їх спільною сумісною власністю; визнати недійсними іпотечні договори, укладені між нею та АКБ "Укрсоцбанк", відповідно до яких в іпотеку було передано спірну квартиру, що належить їй на праві власності; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записів про іпотеку та заборону відчуження зазначеної квартири; визнати недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору від 19 лютого 2007 року, укладений між нею та АКБ "Укрсоцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. 27 травня 2010 року, відповідно до якого внесено зміни про розмір основного зобовʼязання, строк і порядок його виконання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори іпотеки були укладені у період, коли вона проживала з ОСОБА_5 однією сімʼєю без реєстрації шлюбу, вищевказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому зазначені договори повинні були укладатися лише за його письмовою згодою.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без розгляду у звʼязку з повторною не вкою позивача без поважних причин у судове засідання.
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сімʼєю з січня 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Визнано квартиру № 2, загальною площею 119,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Визнано недійсними іпотечний договір від 19 лютого 2007 року, реєстраційний № 398, та іпотечний договір від 15 лютого 2007 року, реєстраційний № 380, що укладені між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., відповідно до яких в іпотеку було передано зазначену квартиру.
Визнано недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору від 19 лютого 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4, реєстраційний № 656, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. 27 травня 2010 року, відповідно до якого внесені зміни про розмір основного зобовʼязання, строк і порядок його виконання.
Вирішено виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження під № 4518318, під № 4500068 від 15 лютого 2007 року, під № 14176315 та під № 9871195 щодо зазначеної квартири.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19 червня 2017 року заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довела факт спільного сумісного проживання з ОСОБА_9 з 2005 року і до часу звернення до суду з цим позовом. Придбання ОСОБА_4 квартири, яка передана в іпотеку, відбулося під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, що свідчить про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та про те, що при укладанні спірних договорів іпотеки між банком та ОСОБА_4, згода ОСОБА_5, як співвласника, на передачу квартири в іпотеку була обовʼязковою, тому відповідно до статей 203, 215, 216, частини четверту статті 369 ЦК України такі договори є недійсними.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання судового збору.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказі, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, побут та бюджет. Крім того, позивач, укладаюючи спірний договір, гарантувала, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі ОСОБА_5, при цьому сам ОСОБА_5 позов про визнання договору іпотеки недійсним через те, що він був укладений без його згоди, не заявляв.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права,та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що квартира АДРЕСА_1, була придбана нею 21 грудня 2005 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, через місяць після народження їх сина ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З 2005 року і по сьогоднішній день вони перебувають у шлюбі, ведуть спільне господарство та виховують спільну дитину. Таким чином, при укладенні нею договорів іпотеки не дотримано вимог частини третьої статті 65 СК України, 369 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними. Крім того, кредитний договір від 19 лютого 2007 року не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема не встановлює реальні права та обовʼязки, суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, тому має бути визнаний недійсним.
АРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відводи на касаційну скаргу не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.