Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 739/1957/17-ц
провадження № 61-46308св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Новгород-Сіверська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2018 рокуу складі судді Іващенко А. І. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Новгород-Сіверська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач є батьком її доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем у с. Гремяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2014 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дочки, проте відповідач аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідач є працездатним, за станом здоровʼя може надавати допомогу дитині, тому просить змінити розмір стягуваних аліментів на тверду грошовому суму. Відповідач протягом останніх пʼяти років не несе витрат щодо утримання дитини та з дитиною не спілкується. Дитина відповідача не знає, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обовʼязками.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2018 року, позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, встановлений рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2014 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки у розмірі 1 500,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 30 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що розмір аліментів на утримання дитини на на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення є недостатнім для належного її утримання, тому підлягає збільшенню. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою і застосовується тоді, коли змінити поведінку батьків неможливо, тому позов у частині позбавлення відповідача батьківських прав задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_4звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
У січні 2019 року матеріали справи передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, не спілкується з нею та свідомо не здійснює своїх батьківських обовʼязків.
Закон не повʼязує вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав особи з тим, чи проводилася органом опіки і піклування попереджувальна робота з відповідачем і чи змінилося його ставлення до виконання батьківських обовʼязків.
Орган опіки та піклування не є позивачем у вказаній справі, тому його обовʼязок згідно з частинами четвертою, пʼятою статті 19 СК України обмежено наданням письмового висновку у справі.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт ухилення відповідача від виконання батьківських обовʼязків, тому згідно з статтею 164 СК України є підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щоОСОБА_5 та позивач є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з довідкою Гремʼяцької загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів Новгород-Сіверської районної ради від 20 листопада 2017 року ОСОБА_5 жодного разу не був у школі, не відвідує батьківські збори, позашкільних виховних заходів, шкільним життям дитини у класного керівника не цікавився.
Згідно з довідкою Гремʼяцької сільської ради від 07 листопада 2017 року № 1117 малолітня ОСОБА_6 проживає разом з позивачем.
Заочним рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2014 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 січня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби від 01 березня 2017 року позивач у період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року не отримувала аліменти від ОСОБА_5
Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 23 квітня 2018 року, складеного за участю представників Гремʼяцької сільської ради, позивач з дитиною проживають у належних умовах, дитина повністю знаходиться на утриманні матері.
Згідно з висновком Новгород-Сіверської районної державної адміністрації в особі органу опіки та піклування від 01 березня 2018 року не є можливим надання висновку як про доцільність, так і про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновком Новгород-Сіверської районної державної адміністрації в особі органу опіки та піклування від 11 вересня 2018 року встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сімʼя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другоюстатті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обовʼязки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обовʼязок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із обʼєктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.