ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №758/6529/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 17.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №758/6529/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
В травні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН Подільської у м. Києві держадміністрації) виплати призначеної йому на період з 03.11.2015 по 02.05.2016 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобовʼязати відповідача поновити йому виплату зазначеної допомоги з 21.03.2016.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" йому було призначено вказану допомогу в розмірі 442 грн. щомісячно на період з 03.11.2015 по 22.05.2016. Проте, з 21.03.2016 відповідач припинив виплату призначеної допомоги, мотивуючи це закінченням строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобовʼязання УПСЗН Подільської у м. Києві держадміністрації поновити позивачу виплату адресної допомоги з дати припинення її виплати (21.03.2016), у звʼязку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що станом на 21.03.2016 діяли зміни внесені до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" зміни, якими запроваджено безстроковість довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, а тому припинення виплати адресної допомоги у звʼязку із закінченням терміну дії довідки, є протиправним. Як і не звернули уваги на відсутність станом на 21.03.2016 доказів, які б свідчили про зняття позивача з обліку як внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Зазначає також, що суди не врахували, що грошова допомога за період з 21.03.2016 по 22.05.2016 йому виплачена.
Вказує на безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на твердження відповідача про те, що після 21.03.2016 ним виявлені обставини надання позивачем недостовірних даних щодо його працевлаштування у м. Києві ще до початку збройного конфлікту, у звʼязку з чим відповідач дійшов висновку, що позивач не може вважатися внутрішньо переміщеною особою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач - ОСОБА_2 з 04.12.2014 перебуває на обліку в УПСЗН Подільської у м. Києві держадміністрації як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 04.12.2014 № 3007002700, термін дії якої продовжувався кожні шість місяців відповідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Після останнього звернення позивача строк дії довідки був продовжений до 21.03.2016.
Рішенням відповідача від 10.11.2015 позивачу призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг з 03.11.2015 по 02.05.2015 в розмірі 442 грн. щомісячно.
Проте, розпорядженням начальника УПСЗН Подільської у м. Києві держадміністрації від 01.12.2015 позивачу з 21.03.2016 припинено виплату призначеної допомоги у звʼязку із закінченням строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про що повідомлено позивача листом від 14.04.2016 № 09101-09101/3-68/1-40.
Вважаючи протиправним припинення виплати вказаної допомоги з 21.03.2016, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент припинення виплати позивачу допомоги внутрішньо переміщеним особам механізм надання, призначення, виплати, припинення виплати зазначеної допомоги визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014, згідно з положеннями якого, зокрема, виплата грошової допомоги припиняється у разі зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи та неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону (в редакції, чинній з 13.01.2016) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сімʼї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою № 505 (далі - Порядок № 505) передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку № 505).