ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №825/699/17
адміністративне провадження №К/9901/15750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Агропромислового кооперативу "Старосільський" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М., Парінова А.Б. від 19.07.2017 у справі №825/699/17 за позовом Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Агропромислового кооперативу "Старосільський" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
УСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Агропромислового кооперативу "Старосільський" адміністративно-господарські санкції в сумі 16416,67 грн. та пеню в розмірі 98,55 грн., які застосовано за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у відповідності до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року.
Стягнуто з Агропромислового кооперативу "Старосільський" (код ЄДРПОУ 03798636) адміністративно-господарські санкції у сумі 16 416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 67 коп. та пеню 98 (девʼяносто вісім) грн. 55 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач створив робочі місця для інвалідів, інформував про наявність вакансій, вживав заходів для працевлаштування. Вказує, що законодавством не встановлено обовʼязок подавати звітність за формою № 3-ПН щомісяця, а тому відповідний висновком суду апеляційної інстанції є помилковим.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
Дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до звіту Агропромислового кооперативу "Старосільський" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік по формі № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 30 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон 875) - 1 особа.
В звʼязку з невиконанням вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, позивачем було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 16 416,67 грн. та пеню в сумі 98,55 грн., які він і просить стягнути у судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, що передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконав обовʼязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та не повідомляв щомісячно про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовʼязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовʼязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.