ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 461/10926/15-а
адміністративне провадження № К/9901/13229/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 461/10926/15-а
за адміністративним позовом Департаменту містобудування Львівської міської ради до Львівської міської ради, третя особа - Приватне підприємство "Озерна алея" про визнання протиправною та скасування ухвали;
за касаційною скаргою Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова (суддя Лялюк Є. Д.) від 30 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кухтей Р. В., Яворський І. О., Нос С. П.) від 18 серпня 2016 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2015 року Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа - ПП "Озерна алея", в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 19 червня 2015 року № 4861 "Про погодження ПП "Озерна алея" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Володимира Великого, 2-а".
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що ухвалою Львівської міської ради від 19 червня 2015 року № 4861, погоджено ПП "Озерна алея" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3869 га на вул. Володимира Великого, 2-а в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування спортивно-рекреаційного комплексу з офісно-торговими приміщеннями, житлом, підземним паркінгом та обʼєктами громадського харчування за рахунок земель промисловості, транспорту, звʼязку, енергетики, оборони та іншого призначення. Проте, Департамент містобудування Львівської міської ради вважає оскаржувану ухвалу Львівської міської ради протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 вересня 2016 року Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі № 461/10926/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. 10 жовтня 2018 року до Верховного Суду від ПП "Озерна алея" надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
11. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
12. Станом на 12 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,3869 га на вул. Володимира Великого, 2-а у м. Львові розташоване нерухоме майно, яке належить на праві власності ПП "Озерна алея", згідно Договору купівлі-продажу від 27 серпня 2014 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1018 (НАВ 941511, НАВ 941512), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (ЕЕМ 509787) від 30 березня 2015 року, реєстраційний номер № 439618146101, індексний номер витягу: 35645563 та технічного паспорту на прохідну від 30 березня 2015 року, інвентарний № 695.
14. Згідно довідки Держземагенства у м. Львові № 19-1323-0.2-1415/2-15 від 24 березня 2015 року, земельна ділянка на вул. В. Великого, 2-а знаходилась у користуванні ПГіТО "Сервіс" Львівської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів, яка як землекористувач земельної ділянки надала згоду на її вилучення у звʼязку із набуттям права власності на автостоянку № 6 за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 2-а, розташовану на цій земельній ділянці ПП "Озерна алея", відповідно до заяви про вилучення земельної ділянки на імʼя міського голови м. Львова від 18 листопада 2014 року. Межі земельної ділянки узгоджені із суміжними землекористувачами, про що у 2015 році складено відповідний Акт про встановлення і показ меж земельної ділянки, претензій до існуючих меж не заявлено.
15. На підставі звернення ПП "Озерна алея" від 05 червня 2015 року, Львівська міська рада на 21 сесії 6-го скликання прийняла ухвалу № 4861 від 19 червня 2015 року, якою погоджено ПП "Озерна алея" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3869 га на вул. Володимира Великого, 2-а в оренду терміном на 10 років для будівництва і обслуговування спортивно-рекреаційного комплексу з офісно-торговими приміщеннями, житлом, підземним паркінгом та обʼєктами громадського харчування за рахунок земель промисловості, транспорту, звʼязку, енергетики, оборони та іншого призначення.
16. Вважаючи протиправною оскаржувану ухвалу Львівської міської ради, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
18. Передача земельних ділянок в оренду відноситься до компетенції місцевих рад і здійснюється на підставі відповідного рішення, яке, у свою чергу, приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення ділянки. Вказаний проект розроблюється після отримання зацікавленою особою відповідного дозволу від місцевої ради, який також надається на підставі її рішення, що приймається за наслідками розгляду клопотання особи з доданими до нього графічними матеріалами.
19. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Львівська міська рада, приймаючи оскаржувану ухвалу діяла правомірно, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, відтак адміністративний позов Департаменту містобудування Львівської міської ради задоволенню не підлягає.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що оскаржувана ухвала відповідача порушує інтереси Департаменту містобудування Львівської міської ради, оскільки саме на Департамент містобудування покладено повноваження щодо створення умов для раціонального та економічного обґрунтованого використання земель міста, здійснення заходів щодо розвитку ринку земель міста.
22. Також скаржник зазначив, що Детальний план території району забудови на вул. В. Великого, 2-а не затверджений, а оскаржуваною ухвалою відповідача погоджено ПП "Озерна алея" місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років, відтак прийнята ухвала Львівської міської ради суперечить вимогам ст. 19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
24. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.